балагур
БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛЕПЕТУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше, ЛЕПЕ́ТЯ діал.; БАЛЯНДРА́СНИК розм., БАЛАГУ́Р розм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Й розм. (той, хто говорить багато, безперестанку й швидко); ЩЕБЕТУ́Н розм., ЦОКОТУ́Н розм. рідше (перев. про дітей — той, хто багато і жваво говорить). Це був вгодований справник, ..весельчак і балакун для знайомих і Каїн для підлеглих (О. Довженко); Щастя жіноче не в багатослів'ї, не в красномовстві тих говорунів, які упадають за жінками (І. Цюпа); "А може, щось і вийшло би з цього", — задумався на мить Мирон, обережно йдучи далі, але згадав, який Полікарп лепетун, то й собі рукою махнув (М. Стельмах); Баляндрасник, балакун, він міг в робочий час повести весь відділ на каву і розповісти найсвіжіші анекдоти (В. Большак); Стефан Хмелевський, безупинний балагур, заповзятий вояка і розумний порадник (І. Ле); - Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (І. Нечуй-Левицький). — Пор. базі́ка, балаку́ха.
Значення в інших словниках
- балагур — балагу́р іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- балагур — див. говорун Словник чужослів Павло Штепа
- балагур — -а, ч., розм., рідко. Той, хто любить балагурити; балакун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- балагур — БАЛАГУ́Р, а, ч., розм., рідко. Той, хто любить балагурити; балакун. Один з Троянської ватаги .. Сміленький був і балагур (І. Котляревський); Сам урядник, видно, штукар великий та балагур. Анекдотів знає тьму (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
- балагур — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- балагур — БАЛАГУ́Р, а, ч., розм., рідко. Той, хто любить балагурити; балакун. Один з Троянської ватаги.. Сміленький був і балагур (Котл., І, 1952, 87); Сам урядник, видно, штукар великий та балагур. Анекдотів знає тьму (Вас., IV, 1960, 23). Словник української мови в 11 томах