1. Словник синонімів української мови

балакучий

БАГАТОМО́ВНИЙ (який має звичку висловлюватися надто широко, докладно), БАГАТОСЛІ́ВНИЙ рідше, ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ заст., ірон., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ВЕЛИКОМО́ВНИЙ рідше. Він ніколи не був багатомовним з своєю жінкою і все життя відбивався упертим мовчанням від її їдкої лайки (О. Копиленко); Ми знали, що повинен і чого не повинен знати велемовний лікар (І. Кулик); Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Н. Рибак). — Пор. балаку́чий.

БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. (який багато, жваво, голосно говорить); ЩЕБЕТЛИ́ВИЙ, ЦОКОТЛИ́ВИЙ розм. (перев. про жінок та дітей — гомінливий). Балакучий дід починає розповідати, як і за що забрали Маркса (С. Васильченко); Він мало говорив, та багато пив і все зупиняв свою, не в міру балакливу, жінку, Домаху (Грицько Григоренко); Грицько був говіркий, веселий, любив пореготатися; Семен був мовчазний та похмурий (Б. Грінченко); Ольга була сьогодні збуджена і говірлива, як рідко коли (Я. Галан); Дорогою язикатий виконавець (сільради) розказав їм, що "голову ранено, і хтозна, чи до ранку доживе" (Григорій Тютюнник); Єзуїт розгублено глянув довкола, шукаючи просторікуватого хама (П. Колесник); Під ворітьми, на лавках, сиділи рядами, як горобці на плоті, веселі й гомінкі румуни (М. Коцюбинський); Колись гомінливі рибалки і веселі курортники звеселяли цю землю (В. Кучер); Ненавиджу я тих лепетливих дам, що дзиґорять як ті сороки (І. Нечуй-Левицький); На галявину.. вибігає табунець дітей. Усі вони ясноокі, веселі, щебетливі (Ю. Збанацький); Цікава дівчинка.. Жвава, цокотлива (М. Чабанівський). — Пор. 1. багатомо́вний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балакучий — (який любить поговорити взагалі) говіркий, балакливий, гомінкий, гомінливий, (з негативним відтінком) язикатий, (про жінок, дітей) щебетливий, цокотливий. Словник синонімів Полюги
  2. балакучий — балаку́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. балакучий — Говіркий, балакливий, лепетливий, гомінливий, кн. велемовний, (- жінку) щебетливий, неґ. язикатий, слизькоязикий. Словник синонімів Караванського
  4. балакучий — -а, -е. Який любить багато балакати, який багато говорить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. балакучий — БАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який любить багато балакати, який багато говорить. Та, здається, на йому [Лушні] й шкура говорила, такий балакучий (Панас Мирний); Бжеський був надто балакучий і за келехом міг розпатякати багато зайвого (З. Словник української мови у 20 томах
  6. балакучий — I багатомовний, багатослівний, базіка, базікало, байкий, байчар (діал.), балаболка, балабон, балабонистий, балагула, балагур, балакайло, балакало, балакливий, балаклій, балакослівний, балакуватий, балакун, балакучий, балакушко; балалай, балалайка... Словник синонімів Вусика
  7. балакучий — Балаку́чий, -ча, -че; -ку́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. балакучий — БАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який любить багато балакати, який багато говорить. Та, здається, на йому [Лушні] й шкура говорила, такий балакучий (Мирний, І, 1949, 260); Бжеський був надто балакучий і за келехом міг розпатякати багато зайвого (Тулуб, Людолови, І... Словник української мови в 11 томах
  9. балакучий — Балакучий, -а, -е = балакливий. Там така приязна та балакуча жінка. Кобел. у. Аби були слухачі, а наш Круглий оповідач дуже балакучий. Ком. II. 68. Словник української мови Грінченка