балакучий

Говіркий, балакливий, лепетливий, гомінливий, кн. велемовний, (- жінку) щебетливий, неґ. язикатий, слизькоязикий.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

балакучий — (який любить поговорити взагалі) говіркий, балакливий, гомінкий, гомінливий, (з негативним відтінком) язикатий, (про жінок, дітей) щебетливий, цокотливий. Словник синонімів Полюги
балакучий — балаку́чий прикметник Орфографічний словник української мови
балакучий — -а, -е. Який любить багато балакати, який багато говорить. Великий тлумачний словник сучасної мови
балакучий — БАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який любить багато балакати, який багато говорить. Та, здається, на йому [Лушні] й шкура говорила, такий балакучий (Панас Мирний); Бжеський був надто балакучий і за келехом міг розпатякати багато зайвого (З. Словник української мови у 20 томах
балакучий — I багатомовний, багатослівний, базіка, базікало, байкий, байчар (діал.), балаболка, балабон, балабонистий, балагула, балагур, балакайло, балакало, балакливий, балаклій, балакослівний, балакуватий, балакун, балакучий, балакушко; балалай, балалайка... Словник синонімів Вусика
балакучий — БАГАТОМО́ВНИЙ (який має звичку висловлюватися надто широко, докладно), БАГАТОСЛІ́ВНИЙ рідше, ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ заст., ірон., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ВЕЛИКОМО́ВНИЙ рідше. Словник синонімів української мови
балакучий — Балаку́чий, -ча, -че; -ку́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
балакучий — БАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який любить багато балакати, який багато говорить. Та, здається, на йому [Лушні] й шкура говорила, такий балакучий (Мирний, І, 1949, 260); Бжеський був надто балакучий і за келехом міг розпатякати багато зайвого (Тулуб, Людолови, І... Словник української мови в 11 томах
балакучий — Балакучий, -а, -е = балакливий. Там така приязна та балакуча жінка. Кобел. у. Аби були слухачі, а наш Круглий оповідач дуже балакучий. Ком. II. 68. Словник української мови Грінченка