баркан

ПАРКА́Н (огорожа, перев. дерев'яна), БАРКА́Н діал., ОПАРКА́НЕННЯ діал., ДІЛОВА́ННЯ діал.; ПРИ́САДОК, ПАЛІСА́ДНИК (невисокий, легкий); ШТАХЕ́ТИ мн., ШТАХЕ́Т, ШТАХЕ́ТНИК, ШТАХЕ́ТТЯ (перев. з дощечок); ЧАСТОКІ́Л, ГОСТРОКІ́Л, ОСТРОКІ́Л діал. (з щільно підігнаних вбитих у землю кілків, паль). Крізь щілину в паркані ми пролізли до саду (Л. Смілянський); Город був обведений кругом дощатим барканом (Грицько Григоренко); Ніби розлетілось якесь високе опарканення, що моє особисте відділяло від решти світу (Ірина Вільде); Курені були побудовані з доброго лісу.. і наоколо обгороджені ділованням (О. Стороженко); Через колючий дротяний присадок перехилилась жіноча постать (О. Досвітній); Будиночки.. з двориками кожного з них, огороджені дерев'яними палісадниками, тяглися з обох боків вулички (Г. Коцюба); За суцільними штахетами біліли низенькі будиночки (Є. Гуцало); З-за штахета виглядали великі квіти жоржин (С. Чорнобривець); Іній блискотів і на даху будинку, на штахетнику (Ю. Мушкетик); Далі од шляху довга шеренга гостроверхого штахеття, як густий ряд грізних списів (С. Васильченко); Високий частокіл йшов од самих воріт до дому (І. Нечуй-Левицький); Місто.. зокола було обмежоване високим земляним валом і добрим дубовим гостроколом (М. Старицький); З верхів остроколу посипалися ратища і стріли (Юліан Опільський). — Пор. огоро́жа, тин.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баркан — барка́н іменник чоловічого роду паркан діал. Орфографічний словник української мови
  2. баркан — -а, ч., діал. Паркан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. баркан — БАРКА́Н, а́ і у, ч., діал. Паркан. Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежав (Л. Глібов); Іван тихо просувався попід баркан (М. Коцюбинський); Город був обведений кругом дощаним барканом (Грицько Григоренко). Словник української мови у 20 томах
  4. баркан — Барка́н і парка́н, -на́; на -ні́; -кани́, -ні́в парка́н і барка́н, -на́, на -ні́; -кани́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. баркан — БАРКА́Н, а, чол., діал. Паркан. Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 115); Город був обведений кругом дощаним барканом (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 332). Словник української мови в 11 томах
  6. баркан — (фр.) Трапецієподібне у плані оборонне укріплення. Архітектура і монументальне мистецтво