батьки

БАТЬКИ́ мн. (батько й мати) БА́ТЬКО-МА́ТИ розм., ОТЕ́ЦЬ-МА́ТИ фольк., ОТЕ́ЦЬ-НЕ́НЬКА фольк.; СТАРІ́ мн., розм. (про старших віком батьків). — Аж перед Різдвом знову ж таки на ярмарку здибалися мої старі з батьками Тетяни (М. Стельмах); — Іване! Це ти, наш Іваночку! — бігли до нього батько-мати, дід, баба, сестри (О. Довженко); "Ой, час-пора, отець-мати, Поблагословить, Ой, час-пора молоденькій Та гіллячко звить!" (Леся Українка); А хто перекаже отцю-неньці про смерть їхнього сина, хто потішить бідну жінку, діточок дрібних? (М. Коцюбинський)

ПРЕ́ДКИ перев. мн. (старші родичі по висхідній лінії з боку матері або батька; ті, від кого веде свій початок рід), ДІДИ́, БАТЬКИ́, ПРА́ДІДИ, ПРАБАТЬКИ, ПРА́ЩУРИ, ПРАРО́ДИЧІ, ПРАПРЕ́ДКИ підсил., ПРАПРА́ДІДИ підсил., ПРАПРА́ЩУРИ підсил., ПРАОТЦІ́ заст., уроч. (дуже давні родичі, родоначальники). В школі і в житті ми узнавали, яка прекрасна наша Вітчизна. Щоб одстояти її від посягання ворогів, не раз наші предки засівали береги Дніпра своїми кістками (П. Панч); Гей, було це за дідів, Ні, брешу — за прадідів: За царя старого Хмеля (І. Манжура); Рід наш увесь ходючий, батьки й прабатьки: та й Данилко, мабуть, ходитиме, доки й ноги не відпадуть (Ю. Яновський); Глухомань віків, забобони пращурів дзвенять в словах дівчинки, яка свято вірить і в іорданську воду, і в чудодійне зілля (М. Стельмах); Тепер не знаю і не відаю, Де був я, за якою віддаллю, Та знаю, що мої прародичі шуміли в цій темнавій обочі (Д. Павличко); Ми туди, як птиці, линемо, Де прапрадідів добро, Де рядами тополиними Облямований Дніпро (М. Рильський); Оживить живеє слово Рідну Україну, і праправнуки згадають Прапращурів діло, і промовить до них в полі Усяка могила! (П. Куліш); "Невірні гнізда позвивали, Де наші праотці жили! (переклад П. Грабовського).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. батьки — батьки́ множинний іменник, істота Орфографічний словник української мови
  2. батьки — Ів, мн. 1. Батько й мати стосовно до своїх дітей. Батьки приводили дітей записувати до школи (М.Коцюбинський); – Я не знав ваших батьків, Іване й Уляно (О.Довженко); Дико й сумно здалося мені попервах без батьків у місті (Б. Літературне слововживання
  3. батьки — Батько-мати, отець-мати, р. отець-ненька; П. пращури, предки, прадіди. Словник синонімів Караванського
  4. батьки — -ів, мн. 1》 Батько й мати стосовно до своїх дітей. 2》 Предки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. батьки — БАТЬКИ́, і́в, мн. 1. Батько й мати стосовно до своїх дітей. Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господові приємне! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Батьки приводили дітей записувати до школи (М. Словник української мови у 20 томах
  6. батьки — син. паренти, пахани, родаки, старі, шнурки. батьки вдома: батареї гарячі, шнурки в склянці. Словник жарґонної лексики української мови
  7. батьки — ба́тьків (оте́цький) син. 1. Спадкоємець заможних батьків. Не один батьків син і худобу б свою віддав, і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г. Квітка-Основ’яненко); (Юда:) Та я ж отецький син, ще й одинак! (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
  8. батьки — Батьки́, -кі́в, -ка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. батьки — БАТЬКИ́, і́в, мн. 1. Батько й мати стосовно до своїх дітей. Батьки приводили дітей записувати до школи (Коцюб., І, 1955, 322); Дивився [Давид] — за столиком старенькі батьки, схудлі, зажурені, мовчки сьорбали з ложок (Головко, II, 1957, 23). 2. Предки. Словник української мови в 11 томах