бгатися

МО́РЩИТИСЯ (покриватися зморшками, складками; морщити обличчя від незадоволення, болю тощо), ЗМО́РЩУВАТИСЯ, БГА́ТИСЯ розм., МО́РХНУТИ розм.; БРИ́ЖИТИСЯ (покриватися брижами); НАМО́РЩУВАТИСЯ (морщити шкіру свого обличчя або якоїсь його частини). . — Док.: змо́рщитися, помо́рщитися, помо́рхнути, збри́житися, побри́житися, намо́рщитися. Лице його морщиться в пошуках потрібних думок і слів (Григорій Тютюнник); Завуч зморщився, одвернувсь убік (Ю. Збанацький); У безщасного від того нагадування все обличчя якось бгалося, стискалося в один вираз страшної пекучої муки (Б. Грінченко); Очі його дивились якось дуже спокійно, байдужо, а лице вже поморхло (І. Нечуй-Левицький); Лоб дрібненько брижиться над руденькими бровами (І. Волошин); Лоб наморщився, брови зсунулись (Панас Мирний).

СТИСКА́ТИСЯ (щільно з'єднуватися, зводитися докупи), СТИ́СКУВАТИСЯ, СТУЛЯ́ТИСЯ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИСЯ (про зуби, губи); СТИНА́ТИСЯ (про зуби); БГА́ТИСЯ (про пальці, кулаки тощо). — Док.: сти́снутися, стули́тися, зці́питися, заці́питися, стя́тися, зібга́тися (зобга́тися рідше). Од пекучої туги руки Черниша стискалися в кулаки (О. Гончар); — Ех! — так зуби стиснулись, що іншим разом побоявся б, аби не розсипались (М. Трублаїні); Десь недалечко хтось потихесеньку дитину люляв — і очі стулялися (Марко Вовчок); У неї зціпилися руки над головою, а лице зарилося тісно у постіль (О. Кобилянська); Кулаки бгаються, з горлянки от-от крик зірветься, не знаю й сама, що зі мною (Ю. Яновський).