бгатися

БГА́ТИСЯ, бга́юся, бга́єшся, недок.

1. М'ятися, скручуватися.

Свою половину [городу] міряла [Мотря], то натягувала, аж пояс лущав, а Лаврінову половину міряла, то аж пояс бгався (І. Нечуй-Левицький).

2. Збиратися у складки; зморщуватися.

У безщасного від того нагадування [про мертву дитинку] все обличчя якось бгалося, стискалося в один вираз страшної пекучої муки (Б. Грінченко);

Він [гетьман] так спав з тіла, що його оксамитовий вишневий жупан став широкий і бгався на його худому тілі широкими складками (Леся Українка).

3. Скулюватися, згинатися, корчитися.

Хомиха з рогачем присікалась: “Вилазь! Вилазь, личино зла!..” Хома в куточку бгавсь. І, плачучи, озвавсь: “Не вилізу!” (Л. Боровиковський);

* Образно. Тепер [Ісен-Джан] не бгався у рабській покорі (Іван Ле).

4. Стискатися.

– А в мене пучки так і бгаються, так би й дав стусана (Ганна Барвінок);

Кулаки бгаються, з горлянки от-от крик зірветься, не знаю й сама, що зі мною (Ю. Яновський);

* Образно. А тепер, коли вогонь безсило плазував по землі, редакторська душа бгалася з жалю за минулою величчю палахкотіння (В. Підмогильний).