безгласний
БЕЗМО́ВНИЙ (про людину — який нічого не говорить, не подає голосу), БЕЗГОЛО́СИЙ розм., БЕЗГЛА́СНИЙ рідше; МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МОВЧУ́ЩИЙ розм., заст. (який мовчить, не вступає в розмову); НІМИ́Й підсил., НІМО́ТНИЙ підсил., перев. поет. (який не спроможний подати голосу під впливом сильного почуття). Осторонь стовбичило двоє селян — безмовних глядачів цього розкішного бенкету (Ю. Яновський); — Та це ж не нам вирішувати. — Це — як громада. — Але ж і ви тепер не безголосі. Треба тільки, щоб і ваш голос у громаді чути було (А. Головко); "Не плач, дитя, — твій плач невчасний! Росою впавши, труп безгласний сльоза не може оживить..." (М. Драй-Хмара); Добру хвилину стояли вони мовчазні, вдивляючись широко розплющеними очима в міську пітьму (О. Довженко); Однако, робітники були якось дуже мовчазливі! (І. Франко); Бере (Руфін) за руку мовчущого з дива диякона і веде через риклініум у дім (Леся Українка); Село неначе погоріло, Неначе люде (люди) подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!.. (Т. Шевченко). — Пор. 1. мовчазни́й.
Значення в інших словниках
- безгласний — безгла́сний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- безгласний — -а, -е. 1》 Німий, безмовний. 2》 перен. Який не висловлює своєї думки; покірливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безгласний — БЕЗГЛА́СНИЙ, а, е, рідко. Німий, безмовний. Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі .. Так добре було б стати “нічим”, безгласним, непорушним спокоєм (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
- безгласний — див. мовчазний Словник синонімів Вусика
- безгласний — БЕЗГЛА́СНИЙ, а, е, рідко. Німий, безмовний. Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі.. Так добре було б стати "нічим", безгласним, непорушним спокоєм (Коцюб., II, 1955, 224). Словник української мови в 11 томах
- безгласний — Безгласний, -а, -е Безгласный. Був німий я і безгласний. К. Псал. 10. Словник української мови Грінченка