безголосся
ТИ́ША (стан, коли десь немає звуків; відсутність розмов), ЗА́ТИ́ШОК, ТИШ поет.; БЕЗГОЛО́ССЯ, БЕЗМО́ВНІСТЬ, БЕЗГОМІ́ННЯ, БЕ́ЗГОМІНЬ розм. (відсутність голосів, звуків, гомону). Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля (Ю. Яновський); Шумів столітній ліс.., за його гуком нічого не чутно було навкруги, тільки й затишок — коло пасіки (Панас Мирний); Заклубились намети в долині, Шлях спадає в настояну тиш (М. Стельмах); Пустель і тюрем безголосся, Жагучий крик кривавих сліз, — Усе, що в них ввійшло й впеклося, Він (Тарас) нерозтрачено проніс (М. Бажан); Мабуть, ніколи не забуде Горпина того зимового лісу, білої урочистості й безмовності (Ю. Яновський); Вона почала перебігати з кімнати в кімнату і доти перебігала, аж поки гнітюче безгоміння не перелякало її до смерті (М. Хвильовий); Це було те, що мовби судилося їм: оця світла повита місячним маревом ніч, оця чаруюча плавнева безгомінь... (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- безголосся — безголо́сся іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- безголосся — -я, с. 1》 Повна втрата або погіршення голосу. 2》 Відсутність звуків; тиша. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безголосся — БЕЗГОЛО́ССЯ, я, с. 1. Повна втрата або погіршення голосу. Внаслідок алергії до деяких речовин (пилу, ароматичних інгредієнтів) голосовий апарат набрякає, голосові складки потовщуються, що призводить до дистонії, а то й повного безголосся (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- безголосся — див. тиша Словник синонімів Вусика
- безголосся — Безголо́сся, -сся, -ссю, -ссям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безголосся — БЕЗГОЛО́ССЯ, я, с. 1. Повна втрата або погіршення голосу. 2. Відсутність звуків; тиша. Пустель і тюрем безголосся, Жагучий крик кривавих сліз, — Усе, що в них [очі] ввійшло й впеклося. Він нерозтрачено проніс (Бажан, Роки, 1957, 241). Словник української мови в 11 томах