безголосся
БЕЗГОЛО́ССЯ, я, с.
1. Повна втрата або погіршення голосу.
Внаслідок алергії до деяких речовин (пилу, ароматичних інгредієнтів) голосовий апарат набрякає, голосові складки потовщуються, що призводить до дистонії, а то й повного безголосся (з наук. літ.);
* Образно. Заборонить дощеві поливать гінке стебло, щоб не зросло колосся, поетові – писать і малювать, щоб приректи народ на безголосся? (Д. Білоус).
2. Відсутність звуків; тиша.
Пустель і тюрем безголосся, Жагучий крик кривавих сліз, – Усе, що в них [очі] ввійшло й впеклося, Він нерозтрачено проніс (М. Бажан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безголосся — безголо́сся іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- безголосся — -я, с. 1》 Повна втрата або погіршення голосу. 2》 Відсутність звуків; тиша. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безголосся — див. тиша Словник синонімів Вусика
- безголосся — ТИ́ША (стан, коли десь немає звуків; відсутність розмов), ЗА́ТИ́ШОК, ТИШ поет.; БЕЗГОЛО́ССЯ, БЕЗМО́ВНІСТЬ, БЕЗГОМІ́ННЯ, БЕ́ЗГОМІНЬ розм. (відсутність голосів, звуків, гомону). Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля (Ю. Словник синонімів української мови
- безголосся — Безголо́сся, -сся, -ссю, -ссям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безголосся — БЕЗГОЛО́ССЯ, я, с. 1. Повна втрата або погіршення голосу. 2. Відсутність звуків; тиша. Пустель і тюрем безголосся, Жагучий крик кривавих сліз, — Усе, що в них [очі] ввійшло й впеклося. Він нерозтрачено проніс (Бажан, Роки, 1957, 241). Словник української мови в 11 томах