безкрайність

БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р'Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ рідше, БЕ́ЗКРАЙ рідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого, який — якась площина, частина простору, що видається безмежною). Звучала дивна музика, а над морем клуботіли такі ж казкові хмари. І все звучало захватом безмежжя, безкрайності (О. Довженко); Але більшість козаків.. мріяла про власний хутір та родинне кубло десь у зеленій безмежності Дикого Поля (З. Тулуб); І земля її стрічала Хлібом, свистом солов'їним, Хмар веселим безбережжям, Морем росяних лугів (А. Малишко); Повітря небосхилу вібрує, світлими ріками тече-перетікає з безконечності в безконечність (О. Гончар); Інженер крикнув удруге і знов почув жадану відповідь: ліворуч, ззаду й праворуч. Попереду болото таємниче мовчало, доводячи свою безкраїсть (І. Багмут); Кого зористий не чарує світ? Куди ж то очі, повні сліз, звертаєм, Чи горе нам, чи щастя шле привіт? — Ах, в безмір сей, що небом називаєм (У. Кравченко); Комаха відірвалась од шибки, з дзвоном полетіла в світ і темною краплиною зникла у його безмір'ї (М. Стельмах); Тепер перед очима одноманітний, випалений сонцем, рудий степ, жалюгідний у своїй убогості, величний своєю неоглядністю (Ю. Збанацький); Чубенко їхав тишею, як містом, будинки тиші стриміли у високу неозорість (Ю. Яновський); Яка величність і неосяжність — Ця безліч зоряних світів! (М. Вороний); Вслухаюсь в ніч. Струною в безкінечність Заледеніла тиша простяглася (М. Рильський); "Вітрило, вітроньку, вітрисько, В небесні безкраї лети.." (А. Малишко); Пшеничний океан хлюпав жовтими бурунами за обрій (О. Донченко). — Пор. 1. про́стір.