безмін
БЕ́ЗМІН (ручна пружинна або важільна вага); КА́НТАР (звичайно про пружинний безмін). У великому кошику лежали принесені з торгу покупки, і пані, витягнувши звідтіль шматок яловичини, накинула його на безмін (Л. Яновська); В руці він тримає мідний кантар, який бреше на фунт то в (на) користь господаря, то навпаки (М. Стельмах).
ВАГА́ (прилад для зважування), ВА́ГИ, ВАГІВНИ́ЦЯ, ВАЖНИ́ЦЯ заст.; ТЕРЕЗИ́ (перев. важільні ваги). Виробництво ваг іде (С. Воскрекасенко); Електронні ваги; Він стояв біля вагівниці (А. Шиян); Батько мене важив на десятичній важниці (О. Слісаренко); Усякому своє: козакам — шабля, вам — безмін та терези (П. Куліш); Лейзор важив на терезах сало (І. Нечуй-Левицький). — Пор. бе́змін.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безмін — бе́змін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- безмін — -а, ч. 1》 Ручна важільна або пружинна вага; кантар. 2》 Старовинна російська міра ваги (маси), рівна 2,5 фунтам (близько 1 кілограма). Великий тлумачний словник сучасної мови
- безмін — БЕ́ЗМІН, а, ч. Ручна важільна або пружинна вага; кантар. Тихон достав [дістав] хліб, покраяв на шматки і на безмені [безміні] порозважував (Г. Квітка-Основ'яненко); – Оце бігав до Калини Кавунової по безміна, – швидко сказав учитель і вийняв з кишені старовинну мідну вагу (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
- безмін — БЕ́ЗМІН, а, ч. Ручна важільна або пружинна вага; кантар. Тихон достав [дістав] хліб, покраяв на шматки і на безмені [безміні] порозважував (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах