безперестань

ПОСТІ́ЙНО (весь час, без перерв), БЕЗПЕРЕ́РВНО, БЕЗУПИ́ННО, НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО), НЕСПИ́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, БЕЗПЕРЕ́СТАНУ, БЕЗНАСТА́ННО, НЕНАСТА́ННО, ПОВСЯКЧА́С, БЕЗЗМІ́ННО, БЕЗУСТА́ННО, НЕВІДСТУ́ПНО, НЕЗМІ́ННО, ПОВСЯКДЕ́ННО, ПОВСЯКЧА́СНО, ПО́СПІЛЬ, БЕЗПЕРЕСТАНЬ розм., ОДНО́ розм., ПЕРМАНЕ́НТНО книжн., БЕ́ЗПЕРЕЧ (БЕ́ЗПЕРІЧ) діал.; НЕВІДРИ́ВНО, БЕЗВІДРИ́ВНО (перев. дивитися). Людство постійно шукає нові її (енергії) джерела, шукає наполегливо, винахідливо (з журналу); Йому хотілося їсти, а Адольф ні разу його не почастував, хоч сам жував безперервно цілісінький день (Ю. Яновський); В діброві було тихо, тільки десь в кущах безупинно свистіла омелга (І. Нечуй-Левицький); Час ішов невпинно, невблаганно (П. Колесник); Шурка Понеділок стояв поруч із Галею і відчував, як неспинно тремтить вона (Ю. Смолич); З хмар безперестанно дощ хлюпотів (Я. Щоголів); Краньцовська говорила безперестанку (Лесь Мартович); Усе навкруг оповило димом, безперестану били гармати (П. Кочура); Божко безнастанно повчає всіх, що газета повинна обрости активом сількорів (Т. Масенко); За право білорусів зватися людьми боровся Купала ненастанно (М. Рильський); Якщо не живе в нас повсякчас любов, то, замість розширятись, дедалі вужчає тунель, котрим захоплено женемось (О. Забужко); Там, на печі старої хати, де вона беззмінно пролежала останні п'ять літ, вникаючи в свої тяжкі болі, все було знане, звичне (В. Бабляк); Ніч непривітна настала, безмісячна, дощ цілонічний Зевс проливав, і віяв вологий Зефір безустанно (переклад Бориса Тена); Біль, що невідступно ятрить свідомість і єство, нічим не затамувати (В. Логвиненко); Всі спроби дітей викрити Павликів секрет незмінно розбивались об замкнені дверцята сарайчика (О. Донченко); Шкода людей, що самі собі ставлять межі повсякденно і повсякчасно різними побутовими умовностями і стають рабами вигаданих необхідностей (О. Іваненко); Як вони поспіль не радилися, що не думали, нічого не придумали (І. Чендей); Заходила осінь ..Сірі, холодні, металево-олов'яні хмари безперестань клубилися за шпичастими горбами (Г. Коцюба); — Трикляття ідолу, що нам за Бога стався, А з голоду та холоду мремо! Даремно ждати: він одно знущався, Ошукував, з надій пореготався... (переклад П. Грабовського); Не диво, що Владек одсиджував перманентно не більше, як місяців зо два, зо три, а іноді й рік... (О. Досвітній); Конон безпереч чадів люлькою (П. Кочура); Городянин обернувся до юнака, що поряд сидів, схилившись на чемодані й невідривно читав книжку (А. Хорунжий); Стоїть (Ліна) у дверях майстерні та безвідривно дивиться, як працює товариш Курінний (О. Гончар).