1. Словник синонімів української мови

безславний

ГАНЕ́БНИЙ (вартий ганьби, осуду), БЕЗСЛА́ВНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ, СОРО́МНИЙ, СТИДКИ́Й, СТИДНИ́Й. Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Донченко); Він не хотів загинути такою безславною, страшною смертю (М. Коцюбинський); — Я пристав на безчесний мир з Карапетом (І. Нечуй-Левицький); (Старий:) Нащо маю я вставати? (Тірца:) Для праці!.. Щоб час визволу не застав тебе у сні ганебнім, в соромнім безділлі (Леся Українка); Совати кулаком у зуби такому ж голопузому громадянинові, як і сам, видавалося мені чимось стидким (О. Левада); — Яке ж ти худеньке, аж світишся... Дівчина помітно зніяковіла, немов у цьому було для неї щось стидне (О. Гончар). — Пор. 2. непоря́дний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безславний — безсла́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безславний — -а, -е. Який не заслужив слави, поваги. || Який не приносить слави. || Який заслуговує осуду; ганебний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безславний — БЕЗСЛА́ВНИЙ, а, е. Який не заслужив слави, поваги. Згадай же хто-небудь її [душу] на сім світі, – Безславному тяжко сей світ покидать (Т. Шевченко); // Який не приносить слави. Словник української мови у 20 томах
  4. безславний — Безсла́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безславний — БЕЗСЛА́ВНИЙ, а, е. Який не заслужив слави, поваги. Згадай же хто-небудь її [душу] на сім світі, — Безславному тяжко сей світ покидать (Шевч., І, 1951, 75); // Який не приносить слави. Словник української мови в 11 томах
  6. безславний — Безславний, -а, -е Безславный, обезславленный. Безславному тяжко сей світ покидать. Шевч. Словник української мови Грінченка