1. Словник синонімів української мови

безсловесний

БЕЗМО́ВНИЙ (який виявляється без слів, не супроводжується мовленням), МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, НІМИ́Й, НІМО́ТНИЙ, БЕЗГОЛО́СИЙ рідше, БЕЗГУ́ЧНИЙ рідше; БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, БЕЗСЛІ́ВНИЙ рідше (який не супроводжується мовленням). Прекрасно, що Сашко був тут! Безмовна підтримка відігнала всю сьогоднішню легкодухість (О. Копиленко); Кілька хвилин обоє в мовчазній недовірі оглядають один одного (Д. Бедзик); Не забуду благородний Гордий вид. Мовчазливую зневагу і одхід (А. Кримський); Обидва солдати замовкли і, дивлячись з німим запитанням один одному в обличчя, якийсь час зосереджено прислухалися (І. Багмут); Працівників у полі не чути. Одчайний безголосий сум обгорнув усе і кричить — просить робочих рук (Ю. Яновський); Обгорілі дерева з безгучним зойком здіймали вгору чорні гілки (С. Журахович); Всі, одначе, ждуть ще, що вирішить Килигей, ждуть, що ось-ось він подасть знак. Отой суворий безсловесний знак (О. Гончар); Зарічний дивився на пробуджену весною землю, як в обличчя друга, і вів з нею якусь безслівну розмову (М. Тарновський).

НІМИ́Й (який не говорить, позбавлений здатності говорити); БЕЗМО́ВНИЙ, БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, БЕЗ'ЯЗИ́КИЙ (в образно-підсилювальній функції — про людей і взагалі живі істоти); БЕЗГОЛО́СИЙ (який втратив голос). — Отак завжди! — гарикнула стара. — Хоч би тобі словом обізвалася: мов зроду німа або їй.. річ одібрало... (Панас Мирний); Вдома неначе підміняли старого фахівця Любчика. Він перетворювався на безсловесну рибу... (А. Хижняк); У стайнях, хлівах стоїть худоба, тремтить з холоду, чекає турботливого доглядача, що полегшить холодну долю без'язиких істот (І. Кириленко); Від сарайчика загавкав.. вже майже безголосий від старості пес (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безсловесний — безслове́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безсловесний — -а, -е. 1》 Який не має здатності говорити. || Який робиться, відбувається без слів. 2》 Який завжди мовчить; мовчазний; який не заперечує, не протестує проти чого-небудь; покірний. Безсловесна істота (про тварину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безсловесний — БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, а, е. 1. Який не має здатності говорити. [Онисько Чугай:] Полягли наші гурти геть усі до останнього симентала. Бачить же, проклятий [німець], що то безсловесна скотина, і бомбить (Ю. Мокрієв); Вдома неначе підміняли старого фахівця Любчика. Словник української мови у 20 томах
  4. безсловесний — див. безголосий; мовчазний; покірний; слабодухий Словник синонімів Вусика
  5. безсловесний — пара́граф безслове́сний, зневажл. Службова особа, яка виконує свої обов’язки формально, на шкоду справі; бюрократ. Часом хотілося заволати по-армійському: “Встать!” Крикнути у заклопотану і вгодовану пику: “Пацюк ти канцелярський, параграф безсловесний, чорнильна душа!” (В. Большак). Фразеологічний словник української мови
  6. безсловесний — Безслове́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безсловесний — БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, а, е. 1. Який не має здатності говорити. Вдома неначе підміняли старого фахівця Любчика. Він перетворювався на безсловесну рибу… (Хижняк, Невгамовна, 1961, 158); [Онисько Чугай:] Полягли наші гурти геть усі до останнього симентала. Словник української мови в 11 томах