1. Словник української мови у 20 томах

безсловесний

БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, а, е.

1. Який не має здатності говорити.

[Онисько Чугай:] Полягли наші гурти геть усі до останнього симентала. Бачить же, проклятий [німець], що то безсловесна скотина, і бомбить (Ю. Мокрієв);

Вдома неначе підміняли старого фахівця Любчика. Він перетворювався на безсловесну рибу... (А. Хижняк);

Хто має право утоптувати у багно людину .. ніби це безсловесне дерево чи придорожній камінь (Василь Шевчук);

Єгиптяни обожнювали безсловесних тварин (із журн.);

// Який здійснюється, відбувається без слів.

І здавалося йому, що таке його безсловесне кликання мусить мати гіпнотичну .. силу (А. Кримський).

2. Який завжди мовчить; мовчазний; який не заперечує, не протестує проти чого-небудь; покірний.

Краще не жити, ніж доживати вік такою безсловесною рабинею, таким нещасним попихачем, безнадійним послугачем, як ота безталанниця! (Леся Українка);

Його [Івана] вигнано, як пса, і він, як пес, скорився й вийшов, безпомічний, безсловесний, полохливий (М. Коцюбинський);

Настя мовчала, пригноблена, прибита .. Кінець: рабиня, річ, безсловесна істота, яку продають, калічать, безчестять, як цього забажає власник (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безсловесний — безслове́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безсловесний — -а, -е. 1》 Який не має здатності говорити. || Який робиться, відбувається без слів. 2》 Який завжди мовчить; мовчазний; який не заперечує, не протестує проти чого-небудь; покірний. Безсловесна істота (про тварину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безсловесний — див. безголосий; мовчазний; покірний; слабодухий Словник синонімів Вусика
  4. безсловесний — пара́граф безслове́сний, зневажл. Службова особа, яка виконує свої обов’язки формально, на шкоду справі; бюрократ. Часом хотілося заволати по-армійському: “Встать!” Крикнути у заклопотану і вгодовану пику: “Пацюк ти канцелярський, параграф безсловесний, чорнильна душа!” (В. Большак). Фразеологічний словник української мови
  5. безсловесний — БЕЗМО́ВНИЙ (який виявляється без слів, не супроводжується мовленням), МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, НІМИ́Й, НІМО́ТНИЙ, БЕЗГОЛО́СИЙ рідше, БЕЗГУ́ЧНИЙ рідше; БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, БЕЗСЛІ́ВНИЙ рідше (який не супроводжується мовленням). Прекрасно, що Сашко був тут!... Словник синонімів української мови
  6. безсловесний — Безслове́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безсловесний — БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, а, е. 1. Який не має здатності говорити. Вдома неначе підміняли старого фахівця Любчика. Він перетворювався на безсловесну рибу… (Хижняк, Невгамовна, 1961, 158); [Онисько Чугай:] Полягли наші гурти геть усі до останнього симентала. Словник української мови в 11 томах