1. Словник української мови в 11 томах

безсловесний

БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, а, е.

1. Який не має здатності говорити.

Вдома неначе підміняли старого фахівця Любчика. Він перетворювався на безсловесну рибу… (Хижняк, Невгамовна, 1961, 158);

[Онисько Чугай:] Полягли наші гурти геть усі до останнього симентала., Бачить же, проклятий [німець], що то безсловесна скотина, і бомбить (Мокр., П’єси, 1959, 137);

// Який робиться, відбувається без слів.

І здавалося йому, що таке його безсловесне кликання мусить мати гіпнотичну.. силу (Крим., А. Лаговський, III-IV, 63).

2. Який завжди мовчить; мовчазний; який не заперечує, не протестує проти чого-небудь; покірний.

Краще не жити, ніж доживати вік такою безсловесною рабинею, таким нещасним попихачем, безнадійним послугачем, як ота безталанниця! (Л. Укр., III, 1952, 547);

Його [Івана] вигнано, як пса, і він, як пес, скорився й вийшов, безпомічний, безсловесний, полохливий (Коцюб., І, 1955, 405);

Настя мовчала, пригноблена, прибита.. Кінець: рабиня, річ, безсловесна істота, яку продають, калічать, безчестять, як цього забажає власник (Тулуб, Людолови, І, 1957, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безсловесний — безслове́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безсловесний — -а, -е. 1》 Який не має здатності говорити. || Який робиться, відбувається без слів. 2》 Який завжди мовчить; мовчазний; який не заперечує, не протестує проти чого-небудь; покірний. Безсловесна істота (про тварину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безсловесний — БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, а, е. 1. Який не має здатності говорити. [Онисько Чугай:] Полягли наші гурти геть усі до останнього симентала. Бачить же, проклятий [німець], що то безсловесна скотина, і бомбить (Ю. Мокрієв); Вдома неначе підміняли старого фахівця Любчика. Словник української мови у 20 томах
  4. безсловесний — див. безголосий; мовчазний; покірний; слабодухий Словник синонімів Вусика
  5. безсловесний — пара́граф безслове́сний, зневажл. Службова особа, яка виконує свої обов’язки формально, на шкоду справі; бюрократ. Часом хотілося заволати по-армійському: “Встать!” Крикнути у заклопотану і вгодовану пику: “Пацюк ти канцелярський, параграф безсловесний, чорнильна душа!” (В. Большак). Фразеологічний словник української мови
  6. безсловесний — БЕЗМО́ВНИЙ (який виявляється без слів, не супроводжується мовленням), МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, НІМИ́Й, НІМО́ТНИЙ, БЕЗГОЛО́СИЙ рідше, БЕЗГУ́ЧНИЙ рідше; БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, БЕЗСЛІ́ВНИЙ рідше (який не супроводжується мовленням). Прекрасно, що Сашко був тут!... Словник синонімів української мови
  7. безсловесний — Безслове́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)