безшумний
БЕЗЗВУ́ЧНИЙ (який не супроводжується звучанням, якого не чути), БЕЗГУ́ЧНИЙ рідше, НЕЧУ́ТНИЙ, БЕЗШУ́МНИЙ (який відбувається без шуму). Від беззвучного сміху беззубий рот йому розтягся аж до вух (П. Панч); Безгучною процесією пройшли вони поміж спустілими мурами (М. Коцюбинський); Десь у хвойній верховині завовтузилася білка і, збита її безшумним стрибком, суха шишечка довго летіла, постукуючи по галузках, на землю (О. Донченко). — Пор. 1. ти́хий.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безшумний — безшу́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- безшумний — -а, -е. Який не робить шуму; тихий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безшумний — Безгучний, безгаласний, безшелесний Словник чужослів Павло Штепа
- безшумний — БЕЗШУ́МНИЙ, а, е. Який не створює шуму; тихий. Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою (О. Донченко); Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м'яке степове повітря (О. Словник української мови у 20 томах
- безшумний — БЕЗШУ́МНИЙ, а, е. Який не робить шуму; тихий. Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою (Донч., Вибр., 1948, 210); Шестерні, виготовлені з шаруватих пластмас, забезпечують безшумну роботу механізмів (Наука.. Словник української мови в 11 томах