1. Словник української мови в 11 томах

безшумний

БЕЗШУ́МНИЙ, а, е. Який не робить шуму; тихий.

Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою (Донч., Вибр., 1948, 210);

Шестерні, виготовлені з шаруватих пластмас, забезпечують безшумну роботу механізмів (Наука.., 10, 1958, 16);

Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря (Гончар, Маша.., 1959, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безшумний — безшу́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безшумний — -а, -е. Який не робить шуму; тихий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безшумний — Безгучний, безгаласний, безшелесний Словник чужослів Павло Штепа
  4. безшумний — БЕЗШУ́МНИЙ, а, е. Який не створює шуму; тихий. Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою (О. Донченко); Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м'яке степове повітря (О. Словник української мови у 20 томах
  5. безшумний — БЕЗЗВУ́ЧНИЙ (який не супроводжується звучанням, якого не чути), БЕЗГУ́ЧНИЙ рідше, НЕЧУ́ТНИЙ, БЕЗШУ́МНИЙ (який відбувається без шуму). Від беззвучного сміху беззубий рот йому розтягся аж до вух (П. Словник синонімів української мови