1. Словник синонімів української мови

бережний

ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙ розм., ДБА́ЙНИЙ діал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙ діал., КУКІ́БНИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ПОКЛА́ДНИЙ діал. (який уміє берегти, зберігати щось). Із поля дівчина утомлена прийшла І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати, За сапку — і в квітник (М. Рильський); Видатний майстер російського театру (К. С. Станіславський) завжди був уважним і турботливим другом українського мистецтва (А. Бучма); Ні, це були не ті жінки, яких вона звикла бачити все своє життя, — клопітливих трудівниць, добросердечних господинь... Це були ув'язнені (Ю. Збанацький); Онися дуже любила своїх онуків і гляділа їх як найпильніша нянька (І. Нечуй-Левицький); Сувора (тітка) і, здається, сухувата. Але уважна, сердечна, мов рідна мати (А. Хижняк); Хто дбалий, той до всього здалий (І. Франко); (Руфін:) Вона пішла по лікаря для мене. (Круста:) Яке-то щастя мати жінку дбайну! (Леся Українка); Кукібна молодиця (Словник Б. Грінченка); Він був покладний і запопадний чоловік, але був крутий на вдачу (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бережний — -а, -е. Який уміє берегти що-небудь, дбайливо поводитися з чим-небудь; дбайливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бережний — БЕ́РЕЖНИЙ, а, е. Який уміє берегти що-небудь, дбайливо поводитися з чим-небудь; дбайливий. При бережному ставленні людини до природи технічний прогрес не вступає у непримиренну суперечність із біосферою (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  3. Бережний — Бережни́й прізвище Орфографічний словник української мови
  4. бережний — див. бережливий; обережний Словник синонімів Вусика
  5. бережний — БЕ́РЕЖНИЙ, а, е. Який уміє берегти що-небудь, дбайливо поводитися з чим-небудь; дбайливий. Словник української мови в 11 томах