блазнювання

БЛАЗЕ́НСТВО (зневажливо про вчинки, поведінку, висловлювання і т. ін. того або тих, хто удає з себе блазня, дурника), БЛАЗНЮВА́ННЯ, КРИВЛЯ́ННЯ, ФІГЛЯ́РСТВО, КЛОУНА́ДА, БУФОНА́ДА, БАЛАГА́Н рідше (недоречне, брутальне блазенство). Відчув (Гоголь) у собі дивний приплив нових сил. Тепер — писати, писати й писати, не вдаючись до рефлексії, не думаючи, що хтось вважатиме його творчість за блазенство (О. Полторацький); Я встиг уже звикнути до його незлобивого блазнювання: Тимощак частенько пригощав нас всякою всячиною (Н. Тихий); Якими жалюгідними здаються тепер недавні кривляння берлінського людожера-пройдисвіта Гітлера, що уявляв себе владарем світу! (П. Тичина); З втішним фіґлярством він розповідав Гуменному, які там, у далекій губернії, були хороші дівчата (О. Гончар); В'язати вміють ці пухкенькі руки Нитки підступних змов, малих і більших зрад, Гримучих мітингових клоунад, І торгів тайних, й явної ошуки (М. Бажан); Навіщо ця буфонада?

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блазнювання — блазнюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. блазнювання — -я, с. Дія за знач. блазнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блазнювання — БЛАЗНЮВА́ННЯ, я, с., зневажл. Дія за знач. блазнюва́ти. Уляні Грицай не подобалось оце блазнювання впертого одноосібника (Д. Бедзик). Словник української мови у 20 томах
  4. блазнювання — БЛАЗНЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блазнюва́ти. Уляні Грицай не подобалось оце блазнювання впертого одноосібника (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 46). Словник української мови в 11 томах