бовтнутися

БО́ВТАТИСЯ (рухатися по воді з шумом), БРЬО́ХАТИСЯ розм., ТАЛА́ПАТИСЯ розм.; БО́ВТАТИ перев. чим (зануривши у воду руку, ногу, палицю і т. ін. і водячи нею там, утворювати шум, плескіт). — Док.: бо́втну́тися, бо́втну́ти. Обидва хлопчаки весело бовтались у воді, і вона незабаром стала як молоко (О. Донченко); Пере Ганна сорочки, а син купається, пірнає, брьохається, хлюпається, грає, як та риба, в чистій воді (І. Нечуй-Левицький); Мар'ян прислухається, як уже спокійніше, очевидно, діставши дна, стогне, чортихається і талапається в річці отець Миколай (М. Стельмах); (Олеся:) Дай мені одну вудочку, і я половлю. (Влас:) Знов бовтатимете, усю рибу розполохаєте? (М. Кропивницький). — Пор. 1. хлю́патися.

СКИ́НУТИСЯ (про рибу — сплеснути, піднявшись до поверхні води), ПЛЕСНУ́ТИСЯ, БО́ВТНУТИСЯ. — Недок.: скида́тися, плеска́тися. Коли щось хлюпнулось на озері, мов скинулась велика рибина, Левонтій.. сердито штовхнув брата (О. Гончар); (Христя (до Олени):) Через яку годину плеснулась рибка против зорі, і тоді тілько я трепенулася (М. Кропивницький); Перед світом з лугу хвилястими валками покотив туман. Бовтнулась в річці перша, видно найголодніша, щука (Григорій Тютюнник).

ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ (упасти, зануритися в воду, рідке болото, утворюючи плескіт), ХЛЮ́ПНУ́ТИ, БО́ВТНУТИСЯ, БО́ВТНУТИ, ПЛЮ́СНУТИСЯ, ПЛЮ́СНУТИ, ПЛЮ́ХНУТИСЯ розм., ПЛЮ́ХНУТИ розм. — Недок.: хлю́патися, хлю́пати, плю́скатися, плюскати, плю́хатися розм. плю́хкатися розм. плю́хати розм. плю́хкати розм. Хлюпнувся у річку Іван — в Інгульці! Прожектор піймав його. Куль хуртовина, — по ньому стріляли німецькі стрільці (І. Нехода); Біжать до теслі хлопці з поля — І човен хлюпає в ріку (М. Стельмах); Він бовтнувся всім тілом у воду (А. Головко); Хлопець і незчувся, як, кулею просвистівши в повітрі, плюхнувся в самісіньке баговиння (Ю. Збанацький); Плюхкає в розчин цеглина (О. Кундзич).