бовтнути

БО́ВКНУТИ розм. (сказати що-небудь необдумано або необережно, навмання, не до ладу), БЕ́ВКНУТИ розм., БЕ́ЛЬКНУТИ розм., БО́ВТНУТИ розм., ЛЯ́ПНУТИ розм., ЛЯ́СНУТИ розм. рідше, СКАЗОНУ́ТИ розм., СПЛЕСКА́ТИ розм., БА́ХНУТИ підсил. розм., БРЯ́КНУТИ підсил. розм., ЗМОРО́ЗИТИ підсил. розм. — Недок.: бо́вкати, бе́вкати, ля́пати, ля́скати. Схаменись лишень та подумай, що ти бовкнув? (І. Нечуй-Левицький); — Скажи, що маю повідомити щось важливе. Тільки дивись, щоб не бевкнула кому, що я тут. Не бевкнеш? (М. Чабанівський); І не думав, і не гадав ніколи він, що Тихін отакий легковірний: хтось белькнув дурним язиком, а він уже й глузд втратив (А. Головко); — Може, ти, Льоню, що бовтнув про їх (о. Артемія і Сусану Уласівну) при кому? — сказала писарша до брата (І. Нечуй-Левицький); — А це ти вже, Дем'яновичу, і зовсім хтозна-що говориш. Не подумавши, ляпнув (А. Головко); — Що ж до партизанів і таке інше, то ти менше ляскай про це (Л. Смілянський); (7-й парубок:) Іноді таке неподобне сплеще (Соломія), що й парубкові соромно слухати, не те, що дівці (М.Кропивницький); Він ... часом таке бахне, що всіх зіб'є з пантелику (П. Колесник); Щоб сказати хоч будь-що, дівчина брякнула: — Ну й цікаво з вами гуляти (Л. Дмитерко). — Пор. сказа́ти.

БО́ВТАТИСЯ (рухатися по воді з шумом), БРЬО́ХАТИСЯ розм., ТАЛА́ПАТИСЯ розм.; БО́ВТАТИ перев. чим (зануривши у воду руку, ногу, палицю і т. ін. і водячи нею там, утворювати шум, плескіт). — Док.: бо́втну́тися, бо́втну́ти. Обидва хлопчаки весело бовтались у воді, і вона незабаром стала як молоко (О. Донченко); Пере Ганна сорочки, а син купається, пірнає, брьохається, хлюпається, грає, як та риба, в чистій воді (І. Нечуй-Левицький); Мар'ян прислухається, як уже спокійніше, очевидно, діставши дна, стогне, чортихається і талапається в річці отець Миколай (М. Стельмах); (Олеся:) Дай мені одну вудочку, і я половлю. (Влас:) Знов бовтатимете, усю рибу розполохаєте? (М. Кропивницький). — Пор. 1. хлю́патися.

ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ (упасти, зануритися в воду, рідке болото, утворюючи плескіт), ХЛЮ́ПНУ́ТИ, БО́ВТНУТИСЯ, БО́ВТНУТИ, ПЛЮ́СНУТИСЯ, ПЛЮ́СНУТИ, ПЛЮ́ХНУТИСЯ розм., ПЛЮ́ХНУТИ розм. — Недок.: хлю́патися, хлю́пати, плю́скатися, плюскати, плю́хатися розм. плю́хкатися розм. плю́хати розм. плю́хкати розм. Хлюпнувся у річку Іван — в Інгульці! Прожектор піймав його. Куль хуртовина, — по ньому стріляли німецькі стрільці (І. Нехода); Біжать до теслі хлопці з поля — І човен хлюпає в ріку (М. Стельмах); Він бовтнувся всім тілом у воду (А. Головко); Хлопець і незчувся, як, кулею просвистівши в повітрі, плюхнувся в самісіньке баговиння (Ю. Збанацький); Плюхкає в розчин цеглина (О. Кундзич).