боготворити

ЛЮБИ́ТИ (відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого-, чого-небудь), ЖА́ЛУВАТИ, ДИ́ХАТИ ким, чим, КОХА́ТИ рідко, ПОЛЮБЛЯ́ТИ розм., ДОЛЮ́БЛЮВАТИ розм., ДОЛЮБЛЯ́ТИ розм.; ОБО́ЖНЮВАТИ, ОБО́ЖУВАТИ, БОГОТВОРИ́ТИ, БОЖЕСТВИ́ТИ рідше (надмірно захоплюватися ким, схилятися перед ким-небудь). Василя Назаровича Боженка любили всі, хто не шкодував власного життя для революції (О. Довженко); Смішно сказати, але він мало не як дівчина любив свого Тимофія, тягнувся до цього русявого мовчазного красеня з сумовитими очима (М. Стельмах); Хоч був тато грізний, а проте дуже нас жалував. Було як поїде в Київ, то й навезе нам гостинців хороших (Марко Вовчок); (Хома:) Я тебе одну кохаю, тобою дишу!.. (М. Кропивницький); Добра донька дуже кохала свого батька (М. Коцюбинський); Може, саме тому й полюбляв кмітливого Онисифора. Часто слухав Данило його літописні записи (А. Хижняк); Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка непокірлива; не долюбляла й вона його — обопільно (Марко Вовчок); Талановиту молодь він (Кропивницький) обожнював (із мемуарів); Ольжині товаришки.. обожували Ольгу (І. Нечуй-Левицький); Хлопчик боготворив Буслая (голову колгоспу) (В. Москалець); Шевченко, якого вона (Леся Українка) божествила, .. мав на неї безпосередній стилістичний вплив (М. Рильський).

ПОВАЖА́ТИ кого, що (відчувати повагу, ставитися з повагою до когось, чогось), ШАНУВА́ТИ, УШАНО́ВУВАТИ (ВШАНО́ВУВАТИ), ЦІНИ́ТИ, ЦІНУВА́ТИ, ПОКЛОНЯ́ТИСЯ кому, чому, підсил., СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким-чим, підсил., УКЛОНЯ́ТИСЯ (ВКЛОНЯ́ТИСЯ) перед ким-чим, підсил., ОБО́ЖНЮВАТИ підсил., ОБО́ЖУВАТИ підсил., ПРИЗНАВА́ТИ розм., МАТИ ЗГЛЯДЬ на кого-що, розм., ПРА́ЗНУВАТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ (ПОЧИТА́ТИ) книжн., БЛАГОГОВІ́ТИ перед ким, підсил. книжн., БОГОТВОРИ́ТИ підсил. книжн., ОБОГОТВОРЯ́ТИ підсил. рідко, НА́ВИДІТИ діал. Сього чоловіка всі поважали змолоду (Марко Вовчок); — В якому чині будеш? — спитав Тарас. — Полковник. Чи курінний по-нашому. — А козаки шанують тебе? — Напевно... (Вас. Шевчук); Коли вмирає велика людина, пам'ять її вшановують (В. Еллан); З ним вона любила розмовляти й заєдно бажала його товариства. Цінила його далеко вище від свого мужа (Лесь Мартович); — Я ціную шляхтича по битвах та по героїчних вчинках (І. Нечуй-Левицький); Геніїв між нами небагато, То чому б не поклонятись їм? (В. Симоненко); — За якийсь час я був заворожений цією сильною натурою, слухаючи його розповіді про різні надзвичайні пригоди. Я просто схилявся перед ним (Я. Баш); — Я низько уклоняюся перед усім тим, що козацтво доброго зробило (Панас Мирний); Він обожнював і класиків,.. і не народжених класиками чесних середняків (А. Крижанівський); Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в Бога не вірує, ані панів не признає (В. Стефаник); (Мусій:) Усе нашого Мартина почитують. Мабуть, люблять: добрий чоловік (Б. Грінченко); — Уговорюй його, як жінка: він тебе почитає, кохає щиро, може, тебе послухає (Панас Мирний); Діти не тільки любили його, а благоговіли перед ним (В. Канівець); Вона нарешті знайшла кому поклонятися, кого боготворити (М. Слабошпицький); Саїнів усі в селі любили й навиділи (Марко Черемшина).