1. Словник синонімів української мови

бойовик

ВОЯ́К (військовослужбовець або учасник боїв, воєн), БОЄ́ЦЬ, ВО́ЇН, ВОЯ́КА розм., ВОЯЧИ́СЬКО фам., ВОЯЧНЯ́ збірн. розм., ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., ВОЙОВНИ́К заст., ЗБОРО́НЕЦЬ заст., РА́ТНИК заст., РАТОБО́РЕЦЬ заст., РУБА́КА розм. (той, хто майстерно володіє холодною зброєю); БОЙОВИ́К (учасник якої-небудь бойової групи, загону). Незліченна сила неслась вояків, Як мак при дорозі, шапки їх біліли, Списи гримотіли, шаблі брязкотіли (М. Костомаров); Северина Наливайка полковник любив любов'ю вояки, що і в ворогові шанує звитяжця (І. Ле); Щасливий воячисько.. дістав повну баклажку води (У. Самчук); — Одного ранку з гуком і ...криком в'їхав у село обоз армії.. На подвір'ї повно воячні (У. Самчук); (Анна:) Під Вишгородом я На лебедів уранці полювала. Аж гульк, дивлюсь, із лісової мли Ватага суне витязів удалих (І. Кочерга); Половці з'їхалися на нараду: поприїжджали старі начальники їх орд, і молоді войовники, і всі богатирі (І. Франко); (Сотник:) Вітаю вас, зборонці України (О. Стороженко); Новгородські ратники; Скоро виїхали (козаки) з гаю, зараз загледіли на узгір'ї наших рубак (П. Куліш). — Пор. солда́т.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бойовик — бойови́к 1 іменник чоловічого роду, істота учасник бойової групи бойови́к 2 іменник чоловічого роду популярний фільм або вистава Орфографічний словник української мови
  2. бойовик — -а, ч. 1》 Учасник якої-небудь бойової групи, загону і т. ін. 2》 розм. Кінофільм, вистава і т. ін., що користується великим успіхом у глядачів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бойовик — БОЙОВИ́К, а́, ч. 1. Учасник якої-небудь бойової групи, загону і т. ін. Як тільки зажила рана, Левко Когут вирішив вивести своїх бойовиків на операцію (І. Цюпа); Перехід... Словник української мови у 20 томах
  4. бойовик — (-а) ч. 1. маф. Член мафістської "сім'ї", який посідає у ній рядове становище і добре володіє вогнепальною зброєю. Запитувати про щось було безглуздям. Що серйозне може знати звичайний бойовик? (А. Кокотюха, Останній раз). Міцний мускулястий бойовик. Словник жарґонної лексики української мови
  5. бойовик — Бойови́к, -ка́; -вики́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бойовик — БОЙОВИ́К, а́, ч. 1. Учасник якої-небудь бойової групи, загону і т. ін. Ішли вони — гінці мільйонів і мільйонів Пробуджених, грізних, безстрашних трударів, — Московських передмість бойовики повсталі (Бажан, Роки, 1957, 212); Як тільки зажила рана... Словник української мови в 11 томах