1. Словник синонімів української мови

боргувати

ПОЗИЧА́ТИ (брати щось у борг, у тимчасове користування в кого-небудь), ПОЗИЧА́ТИСЯ розм., БОРГУВА́ТИ, БРАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ЗАЗИЧА́ТИ діал. — Док.: пози́чити, поборгува́ти розм. узяти (взя́ти), припози́чити розм. перехопи́ти, зази́чити. До його приходили позичати грошей, і він помагав товаришам потроху (Б. Грінченко); Як була з турками війна, у нашого царя недостало грошей. Він почав позичатися по купцях (Збірник "Україна сміється"); Брав — не пишався, верни — не встидайся (прислів'я); Був він.. лихварем, в якого завжди можна було перехопити сотню або тисячу — під п'ятдесят процентів місячних (Ю. Смолич); — Ті гроші, що твій чоловік зазичив у Загнибіди, хай дочка одслуже (Панас Мирний).

ПОЗИЧА́ТИ (давати щось у борг, у тимчасове користування кому-небудь), БОРГУВА́ТИ розм., ВИЗИЧА́ТИ заст., ЗИ́ЧИТИ діал.; РОЗПОЗИЧА́ТИ, РОЗЗИЧА́ТИ (РОЗЗИ́ЧУВАТИ) рідше (багатьом). — Док.: пози́чити, поборгува́ти, ви́зичити, розпози́чити, роззи́чити. У отця Сидора легше розжитись під скрутну руку, він охоче позичає навіть гроші (О. Донченко); Гроші він як було в кого позичав, то завжди справно платив, тим купці охоче боргували йому під невеликий процент які завгодно суми (переклад М. Лукаша); А людям хто ж зоре? Чи ж визичить граф машини? Визичить — якщо люди задурно орати підуть (Ю. Смолич); Є в нас у місті каса, що зичить людям гроші (Лесь Мартович); Гроші тато людям розпозичили та й нема, а оце б треба (Б. Грінченко); Як хто лиш нічого не давав, не робив дарунків, нічого з хати не роззичував, а хотів і собі дещо оставити, той був зараз "скупий" (О. Кобилянська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боргувати — боргува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. боргувати — -ую, -уєш, недок. 1》 кому. Давати в борг. 2》 у кого. Позичати, брати в борг. 3》 перен. Бути винним або зобов'язаним кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. боргувати — БОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. кому. Давати в борг. Як станеш усім боргувати, то прийдеться без сорочки ходити (Номис); Грек розвозив сіль по прибережних кримських селах раз на рік і звичайно боргував (М. Коцюбинський). 2. у кого. Словник української мови у 20 томах
  4. боргувати — Без боргу, нема торгу. Бідні люди примушені купувати на кредит. Борг умер, а зачекай не жиє, хто не має грошей, хай не п'є. Говорять купці тим, що утратили кредит. За боргований хліб тяжко платити. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. боргувати — Боргува́ти, -гу́ю, -гу́єш; -гу́й, -гу́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. боргувати — БОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. кому. Давати в борг. Грек розвозив сіль по прибережних кримських селах раз на рік і звичайно боргував (Коцюб., І, 1955, 393). 2. у кого. Позичати, брати в борг. 3. перен. Бути винним або зобов’язаним кому-небудь. Словник української мови в 11 томах
  7. боргувати — Боргувати, -гую, -єш гл. 1) Давать въ долгъ; кредитовать. К. ЦН. 219. Як станеш усім боргувати, ?по прийдеться без сорочки ходити. Ном. № 10617. Сидить багач та й дивує, що убогому жид боргує. Чуб. V. 1094. 2) Брать въ долгъ. Пішов чумак до жидівки боргувати мед, горівку. Грин. ІІІ. 575. Словник української мови Грінченка