босяк

БОСЯ́К розм. (зубожіла, соціально й морально занепала людина з декласованих шарів населення — перев. у дореволюційній Росії), ХАЛАМИ́ДНИК заст.; ЛЮ́МПЕН розм., ДРАБ діал., зневажл. (безвідносно до країни). Він (дід), здається, весь вік тільки те й робив, що мандрував. Тато його дуже не любив, називав босяком та волоцюгою (А. Дімаров); Забажалося йому побути між "халамидниками" — тими каліками-злодюгами, що оселяють кінці великих міст (Панас Мирний); Я — люмпен. Ця гарна чужоземна назва на нашу мову перекладається так: обідранець-пройдисвіт або щось подібне — таке саме негарне й ганебне (Д. Бузько); — Ти, злодію, ти, драбе, кримінальнику, зараз мені забирайся відси! — кричав запінений підмайстер, чимраз ближче надскакуючи до робітника (І. Франко). — Пор. 1. бродя́га, 1. жебра́к.

БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал. Я собі подумала, що якийсь бродяга закрадається з-за кущів, щоб накрасти винограду, бо та гущавина була при самій дорозі (І. Нечуй-Левицький); Бідних.. вона не любила, бо звикла вважати їх від дитинства волоцюгами, котрі не хочуть робити, а воліють жебрати (Н. Кобринська); А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які ганяють по світу вітер, оббивають чужі пороги, ніде не можуть нагріти місця, витирають чужі кутки? (П. Загребельний); Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак (І. Котляревський). — Пор. бездо́мник, 1. бося́к.

ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана.. взяла окраєць хліба, хотіла нести жебракові (В. Минко); Старці під берестом поснули (Т. Шевченко); Вона виймає з портмоне монетку і подає її прохачеві (Ю. Смолич); — Кобзар — то жебрак, старцюга, за милостину грає (Ф. Бурлака); — То таки треба доброї голови, щоб удати, аби не зробити з усіх нас торбарів! (А. Крушельницький); Голод з новою силою погнав на села торбешників (Ю. Збанацький); (Кміта:) Я мусив пошитись в торботруси й цим заробляв собі гроші на поживок (І. Нечуй-Левицький); Глумиться (Яким) старому й молодому, пакостить прошакові, шпурляє грудьми (С. Ковалів); Захтів у діда випросити хліба (М. Номис); Хто всякі квітки хлопцям пришиває? — Я, Варка Луценкова; хто.. лазарів передражнює? — Я! (Панас Мирний). — Пор. 1. бося́к.

НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм., ПА́КОСНИК (ПА́КІСНИК) розм. (той, хто робить негідні, безчесні вчинки); ПА́ДЛО, ПАДЛЮ́КА, ПАРШИ́ВЕЦЬ, ПАСКУ́ДА, ПАСКУ́ДНИК, ПЛЮГА́ВЕЦЬ, СОБА́КА, ПЕС, СТЕ́РВО, СУПОСТА́Т заст., ШИ́БЕНИК заст. (ужив. як лайливе слово); СВИНЯ́ лайл., СВИНЮ́КА (СВИНЯ́КА) підсил. лайл. (про непорядну, нечемну, невдячну людину); ЛЕДА́ЩО, БЕЗБО́ЖНИК, НЕ́ХРИСТ, БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н), НЕВІ́РА, НЕДО́ВІРОК, НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, БАЙСТРЮ́К, БАЙСТРЯ́, БАРБО́С, БОСЯ́К (ужив. лайливо щодо людини, поведінка, вчинки якої сприймаються негативно, несхвально, — з метою образити її, показати свою зневагу до неї). На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник — і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (С. Журахович); — А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син — поганець? (Григорій Тютюнник); — Чого ж ви, кажу, одразу його не поклали? "Ліжок не вистачає..." Серця в тебе не вистачає, а не ліжок! ..Нема нікому й поскаржитись на них, паразитів... (О. Гончар); Якась-таки личина донесла комендантові (Ю. Збанацький); (Олекса:) Не козак ти, не лицар! Ти гадюка, злодій ти!! (С. Васильченко); — То ти знущаєшся з мене, гад?! — прошепотів Іван Ілліч (Є. Гуцало); — Топись, топись, одною гадиною менше буде, — припрошувала її з берега Орися (Григорій Тютюнник); (Лукерія Степанівна:) Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (М. Кропивницький); — Пакосник ти паскудний! Плюгавець! Загладиш ти в нас сьогодні увесь сором, що наробив товариству (П. Куліш); — Ах ти ж падло заморське! Ах ти ж... — і жінка сказала все, що думала про цього німця (О. Ільченко); — Аж дивно, як це я раніше не зрозуміла, що ви падлюка (В. Собко); — Ти тямиш, паршивцю, що говориш?! — одним краєм прикусив зуби Созоненко (М. Стельмах); Кругом паскуда! Чому ж його не так зовуть! Чому на його не плюють? Чому не топчуть!! (Т. Шевченко); — Що ж сей паскудник учинив? — став ізнов глаголати батько Пугач до громади (П. Куліш); — Собака, — вилаявся дід і блиснув своїми.. очима у бік уланів (Д. Бедзик); По наших землях не блукати псам, Хижацькому поріддю вбивства й зради (М. Бажан); — Краще вмерти героєм, аніж стервом жити, зрадивши вітчизну (І. Ле); — І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Т. Шевченко); Як зобачила (молодиця) дядька Володька, зірвалась з місця, наче її полум'я обхопило: — ..Шибеник! Злодюга! (Марко Вовчок); — Свиня, — кинув він Гнатові, коли вони від'їхали на бокову стежку. — Отакого старого чоловіка — і то не пожалів (Григорій Тютюнник); Сказали б раніше, нізащо Ніхто б не повірив, що ти, Онищенко Климе, ледащо, У зрадники можеш піти! (Л. Первомайський); — Хай знають, нехристи, де правда! Коли вона є, то для всіх хай буде рівна (Панас Мирний); — Ванюшко, що ж це ти, бусурмане, цураєшся дядька Ларивона?.. (В. Логвиненко); Назустріч дідусь іде сумний-сумний, пішки повертається до себе..: "Якийсь недовірок велосипед украв.." (О. Гончар); На тій Україні.. Байстрюки Єкатерини Сараною сіли (Т. Шевченко); (Дуга (виймає складену вчетверо листівку):) Ось... Якийсь барбос на тинах порозклеював (Ю. Мокрієв); За хвилю виносить (Прокіп).. сідло і.. мчить у Троянівку, щоб не спати в одній хаті з таким босяком, як Тимко (Григорій Тютюнник). — Пор. безсоро́мник, на́волоч, недо́людок.