боязкість

СТРАХ (стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, страшного), О́СТРАХ, МО́ТОРОШНІСТЬ, БОЯ́ЗНЬ, БО́ЯЗКІСТЬ, ПОБО́ЮВАННЯ, ЖАХ підсил., ПО́СТРАХ розм., ОСТРА́ШКА розм., НАСТРА́ШКА розм., ОБА́ВА діал. На прославленого Іскру, що наганяв страх на німців цілої округи, ішли глянути з далеких сіл і хуторів (Григорій Тютюнник); Нас раптом проймає страх — людина тоне (Ю. Яновський); "Ну, такий (пес) як скочить на груди — одразу звалить, не вивернешся", — з острахом подумав Семен (Є. Гуцало); На вулиці було до моторошності порожньо, Немовби містечко вимерло до ноги (П. Панч); Це був незбитий, безсумнівний факт, що та сама мізерна, маленька особа без сліду боязні сиділа на барикаді під градом куль (І. Франко); В голосі її чувся такий жах, наче в горнятку щонайменше варилось людське м'ясо (М. Коцюбинський); Лесько ще два роки сіяв пострах серед панів і орендарів (В. Гжицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боязкість — бо́язкість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. боязкість — -кості, ж. Властивість за знач. боязкий 1). || Почуття страху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. боязкість — БО́ЯЗКІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. боязки́й 1. Невідома боязкість скувала його (О. Довженко); Соромлячи себе за дитячу боязкість, вона пішла далі повільно й спокійно (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. боязкість — Бо́язкість, -кости, -кості, -кістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. боязкість — БО́ЯЗКІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. боязки́й 1. Героїзм — це все, що протистоїть.. нікчемній боязкості (Літ. Укр., 8.V 1964, 1); Соромлячи себе за дитячу боязкість, вона пішла далі повільно й спокійно (Смолич, І, 1958, 79); // Почуття страху. Словник української мови в 11 томах