брататися

ДРУЖИ́ТИ (бути в дружбі з кимсь), ТОВАРИШУВА́ТИ, ПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ЗАПРИЯ́ЗНЮВАТИСЯ, ЛА́ДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ДРУЖИ́ТИСЯ розм., ЛИГА́ТИСЯ зневажл., ТОВАРИШИ́ТИ діал., КОМПАНУВА́ТИ діал., КУМА́ТИСЯ заст.; ПОДРУГУВА́ТИ розм. (перев. про жінок); БРАТА́ТИСЯ, БРАТА́ТИ рідше (виявляти братні почуття); ЛЮБИ́ТИСЯ (про особливо близькі стосунки між друзями); ХОДИ́ТИ розм., ВОДИ́ТИСЯ розм., ЗНА́ТИСЯ розм., ПЛУ́ТАТИСЯ зневажл. (проводити багато часу разом). — А я з тобою... я хотіла б дружити... говорити про все... щоб у нас не було заборонених тем (Є. Гуцало); Нікому й в голову не могло прийти, що вони були будь-коли знайомі, а тим більше товаришували (І. Багряний); З усіх людей в нашій кіностудії я найбільше подружився з тьотею Любою та ще приятелював з кінооператором Фокіним (Л. Смілянський); Це просто було особливе якесь уміння ладнати з людьми, ладити по-простому, по-життєвому (Г. Хоткевич); З добрим дружись, а лихих стережись (прислів'я); Сказати щиру правду, і я ніколи не любила товаришити та приятелювати з такими паннами (І. Нечуй-Левицький); Грицько з Іваном компанували (Словник Б. Грінченка); Майже з усіма людьми в тій околиці він добре знався і братався, а з багатьма то й кумався (переклад М. Лукаша); Марія Дмитрівна знала її віддавна, ще з гімназії, де вони вчилися, подругували (Дніпрова Чайка); Жила проти нас міщаночка... Дуже вони з Настею любилися; як сестри рідні — все було вкупці (Марко Вовчок); (Юда:) Хто такі всі ті, що з ним ходили? Все рибалки більш (Леся Українка); Нікуди від матері ні на п'ядь (Оксана) і ні з ким вже нігде не водилась і не зналась (Г. Квітка-Основ'яненко).

ЗДРУЖИ́ТИСЯ (зблизитися, стати друзями), ПОДРУЖИ́ТИ, ПОДРУЖИ́ТИСЯ, ЗАПРИЯЗНИ́ТИСЯ, ЗАПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ЗАТОВАРИШУВА́ТИ, ПОТОВАРИШУВА́ТИ, ПОБРАТА́ТИСЯ підсил., СПРИЯТЕЛЮВА́ТИСЯ, СПРИЯТЕЛЮВА́ТИ розм., ПОТОВАРИШИ́ТИ діал. — Недок.: здру́жуватися, брата́тися. Ярема здружився з Залізним; тепер вони подовгу розмовляли, розповідаючи один одному про своє минуле (П. Кочура); Карпатські лісоруби, що з ними її капітан подруживсь, десь із гір.. пісню сюди принесли (О. Гончар); Тут я зазнайомився і заприязнився з Вацлавом Морачевським (В. Стефаник); Ми заприятелювали в надзвичайних обставинах, коли виявляються найкращі або найгірші властивості людської вдачі (Л. Первомайський); Затоваришували вони з галичанином відразу (А. Хижняк); Рік прожили разом, а потоваришували навіки (М. Стельмах); Тепер вони взагалі один без одного не могли й кроку ступити, так здружились та побратались (Ю. Збанацький); Тася швидко сприятелювалася з Раїсою (М. Коцюбинський); Сприятелювали ми з ним (С. Васильченко); Вона пані великого коліна,.. так уже тут як не підходь, а не потоваришиш щиро (П. Куліш).

СХО́ДИТИСЯ з ким (вступати в близькі, дружні або інтимні стосунки), ЗБЛИЖА́ТИСЯ, ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ, СПІЗНАВА́ТИСЯ, ПОЄ́ДНУВАТИСЯ розм., ЗАЗНАВА́ТИСЯ діал.; БРАТА́ТИСЯ (ставати побратимами). — Док.: зійти́ся, збли́зитися, спізна́тися, поєдна́тися, зазна́тися, побрата́тися. Вона (Катря) легко сходилася з людьми, товаришувала чесно і щиро (Н. Рибак); — Дехто каже, Оксана то ж така... легковажна, вона за вільну любов, безшлюбно з котримось зійшлась (О. Гончар); У нього ще не було справжніх товаришів, хоч багато хто був охочий зблизитися з ним (П. Колесник); Під час того запою спізнався Петро з недоброю компанією (М. Рильський); "Нащо ж ти, доле, дала нам спізнатись, коли не судила нам побратись!" — думав Радюк (І. Нечуй-Левицький). — Пор. знайо́митися.