1. Словник синонімів української мови

бузько

ЛЕЛЕ́КА (великий перелітний птах із довгим прямим дзьобом і довгими ногами), ЧОРНОГУ́З, БУ́СЕЛ (БУ́СОЛ), БУЗЬКО́ діал., ГА́ЙСТЕР діал., БУ́ШЕЛЬ діал., ЖАБОЇ́Д діал., БОЦЮ́Н діал., БОЦЯ́Н діал., ДЗЬОБУ́Н діал. На гнізда повернулися лелеки, птахів зігріла рідна сторона (Д. Луценко); У небі над селом кружляли з клекотом чорногузи (М. Томчаній); Над селом, високо в блакитному небі пролітає бусел з вужем у дзьобі (Ф. Бурлака); Вісник моєї мандрівки крилатий, Бусол, до вас полетів... (М. Нагнибіда); Полетів він (горобчик) геть аж на болото, а там ходив бузько і жаб ловив (Леся Українка); Чи гайстер то, чи то баклан Далеко чорніє? (Д. Мордовець); Здалека чується — клекоче орел, лопотить своїм носом бушель, сова стогне божевільним реготом, кряче ворон (Панас Мирний); Жабоїд прилетів — щастя приніс (Словник Б. Грінченка); Довгошиїй боцюн стрельнув раз-другий червоним дзьобом, зірвався і важко полетів (Є. Гуцало).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бузько — Чорногуз, лелека [I,II] Словник з творів Івана Франка
  2. бузько — бузько́ іменник чоловічого роду, істота лелека діал. Орфографічний словник української мови
  3. бузько — Лелека, чорногуз, бусол, бузьок, д. боцян, боцюн, боцяг, гайстер. Словник синонімів Караванського
  4. бузько — -а, бузьок, -зька, ч., діал. Лелека. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бузько — БУЗЬКО́, а́, БУЗЬО́К, зька́, ч., діал. Лелека. На одній сіножаті й віл пасеться, і бузько жаби ловить (Номис); Заклекотів запізнений бузько на сусідовій хаті (І. Словник української мови у 20 томах
  6. бузько — бу́зько 1. лелека (м, ср, ст): Бузько на стрісі – щастя для людини. Та їх відліт у осені став символом неповоротного відпету нас усіх. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. бузько — Бузько́, -ка́, -ко́ві, бу́зьку! -ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. бузько — БУЗЬКО́, а́, ч., діал. Лелека. На одній сіножаті й віл пасеться, і бузько жаби ловить (Номис, 1864, № 155); Заклекотів запізнений бузько на сусідовій хаті (Фр., І, 1955, 66); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  9. бузько — Бузько, -ка м. 1) Листъ, Ciconia alba. Вх. Пч. І. 16. Тішиться, як би го бузько носом ськав. Ном. № 12676. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 205. Словник української мови Грінченка