1. Словник синонімів української мови

бук

ПА́ЛИЦЯ (очищена від пагонів зламана гілка, тонкий стовбур), ЦІПО́К, КИЙ, ДРЮК, ЛОМА́КА, ДУБИ́НА, КИЙО́К, ДРЮЧО́К, ПА́ЛКА, ДРЮЧИ́НА розм., ПАТИ́К діал., ПАТИ́КА діал., ПАТИ́ЧИНА діал., БУК діал., ЛОМИ́ГА діал. Ми вирізали палиці і почали знімати разки павутиння на своїй путі (М. Чабанівський); — Чи не однаково людині, який ціпок її б'є, коли від нього синці на тілі?! (З. Тулуб); Хто хоче пса ударити, той кия найде (прислів'я); В саду каркнув ворон. Євдоким Юренко люто жбурнув на нього дрючком.. Дрюк товстішим кінцем зачепив на груші плескате гніздо (М. Стельмах); Хлопчик.. підійшов до куща ліщини і, напружившись, виламав собі добрячу ломаку (О. Донченко); Горбатого виправить могила, а упертого дубина (прислів'я); З кийками в руках вони бігають навколо ямки, в яку загнали "свинку" — дерев'яну цурку (О. Донченко); Кузьма неквапною ходою дістається до своєї кособокої, дрючками підпертої хати (М. Стельмах); Сватові перша чарка, але й перша палка (прислів'я); Отець Іоанн женеться за мною з довгою дрючиною (О. Ковінька); Карпо сидів на пеньку і патиком перегортав з місця на місце торішній перепрілий лист (Є. Гуцало); — Я їм отсею патичиною стілько дір у всіх стінах нароблю, що їм і крохмалю відхочеться (І. Франко); Вдарити можна не тільки буком, але також і словом (Лесь Мартович); А тепер бери ж, мій милий, оцю довгу ломигу та бий мене, щоб я пам'ятала, коли свого чоловіка до дуба в'язала (С. Васильченко). — Пор. жерди́на.

ПА́ЛИЦЯ (примітивна зброя), ДРЮК, ДРЮЧО́К, КИЙ, КИЙО́К, ЛОМА́КА, ДУБИ́НКА розм., ДРЮЧИ́НА розм., БУК діал. Кожний народ наш щедро народжує своїх богатирів, що в будь-яку хвилину можуть палицю, кинуту в нас ворогом, піймати на льоту і з новою силою відкинути її назад (П. Тичина); Петро.. оперіщив дрюком гайдука (П. Панч); Хоробрі воїни з тяжкими шаблями і здоровенними дрючками пустилися дратися по горі (Панас Мирний); Кожний тримав у руках якусь зброю. Були сокири, барди, ломи, киї, рогачі (Ю. Смолич); Багачі стояли з кийками і рушницями (Мирослав Ірчан); Ніхто не помітив, звідки виринув гладкий Ровіцький і, трохи похитуючись та оглядаючись на свій почет із кремезних литвинів, озброєних здоровими шаблями і ломаками, наблизився до козаків (З. Тулуб); Ісполинськії дрючини Мозчили голови і спини (І. Котляревський); Але не буком він твердим, Не шаблев (шаблею), не кнутами Здобув собі власть і свій трон утвердив, А твердшими сто раз "Словами" (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бук — Кий, палиця, різка [III-V] — кий [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. бук — бук іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. бук — Бук. Палиця, кийок. ● Без бука не приступай — і не підступишся, і не підходь, годі підступитися (про зарозумілих, задавакуватих людей). Українська літературна мова на Буковині
  4. бук — I -а, ч. 1》 Листяне дерево з гладкою сірою корою і міцною деревиною. 2》 діал. Ціпок, палиця, кий. II -а, ч., бірж. Термін, що визначає ситуацію, коли можливості валютного дилера з продажу-купівлі повністю вичерпані. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бук — БУК, а, ч. 1. Листяне дерево родини букових із гладкою сірою корою і міцною деревиною. На горі між буком чорніє подекуди сосна, а над струмком стоять горіхи (М. Коцюбинський); Голі вузлуваті горіхи та буки переплутувалися гіллям (З. Тулуб). 2. діал. Словник української мови у 20 томах
  6. бук — Буком того, що не боронить свого. Хто не боронить свого добра, той повинен бути покараний. До нього без якогобудь бука не приступай. Про дуже гордого та зарозумілого чоловіка. Наука добра штука, ліпша від бука. Наукою більше добра мож зробити, як биттям. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. бук — А, ч. Книга, частіше технічного змісту. Забери свій бук зі стола — такою томіною можна мамонтів громити. Словник сучасного українського сленгу
  8. бук — див. палиця Словник синонімів Вусика
  9. бук — Високе дерево лісів пн. півкулі; кора світло-сіра, гладка; листки овальні; плоди — трикутні горішки (т.зв. бучина), їстівні, їдять переважно підсмаженими; цінна тверда деревина; найпоширеніший в Карпатах, Прикарпатті та у Зх. Лісостепу. Універсальний словник-енциклопедія
  10. бук — без па́лиці (без бу́ка) і не підступа́й (заст. ані́ при́ступ) до кого і без додатка. Хто-небудь дуже гордовитий, пихатий, сердитий і т. ін. — А до Одарки так без палиці і не підступай.., нарядиться, напиндючиться, он яка пані!... Фразеологічний словник української мови
  11. бук — Бук, -ка (одного) і -ку (матеріялу); бу́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. бук — БУК, а, ч. 1. Листяне дерево з гладкою сірою корою і міцною деревиною. На горі між буком чорніє подекуди сосна, а над струмком стоять горіхи (Коцюб., III, 1956, 139); Голі вузлуваті горіхи та буки переплутувалися гіллям (Тулуб, Людолови, І, 1957, 336). Словник української мови в 11 томах
  13. бук — рос. бук кон'юнктурна ситуація на біржі, коли можливості валютного дилера з біржових операцій купівлі-продажу вичерпані і безперспективні. Eкономічна енциклопедія
  14. бук — Бук, -ка м. 1) Букъ, Fagus silvestris. Коби ми ся тот бук розвив та й берези білі. Гол. Ночує Ганна під еннім небом, під зеленими буками. Левиц. І. 62. 2) Переносно: палка, розга. Наука не йде на бука. Ном. № 6024. Словник української мови Грінченка