1. Словник синонімів української мови

бурлити

ВИРУВА́ТИ (про воду, течію тощо — утворювати вир, коловерть), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, КРУТИ́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУРЛИ́ТИ, ШУМУВА́ТИ, ГРА́ТИ, СТУГОНІ́ТИ, БУРУВА́ТИ рідше, БУРУ́НИТИ рідше, БУРУ́НИТИСЯ рідше, ВУ́РДИТИСЯ рідше, ЯВОРИ́ТИСЯ рідше. Дощова вода (в рівчакові) вже не просто пливе, а вирує, реве, бурхаючи піною (Ю. Яновський); Ріка клекоче, кипить, піниться, б'є хвилею об вибілілий.. зарінок (І. Чендей); (Вітровий:) Там вир великий, крутить так, що ніхто не випливе (О. Корнійчук); Дніпро неспокійно нуртував і кидався в імлі (О. Довженко); Весною він (потік) бурлить і грає водою (Григорій Тютюнник); Грає море, грає синє море (А. Малишко); Цієї ночі вона (ріка Урал) особливо тужно стугоніла, розбуркана, розтривожена навальною облогою важкого громаддя хмар (Я. Баш); Позад пароплава, буруючи, відпливали.. ясно-сині хвилі (О. Досвітній); Внизу бурунить і вирує Єнісей (Ю. Збанацький); Вода буруниться під ними (А. Шиян); Ріка внизу, під насипом, горбилася й вурдилася білим кошлатим туманом (Ю. Смолич); Дунай, Дунай! Так ось який ти! .. Вирують темні глибини, явориться вода, як на підводному камінні... (О. Гончар). — Пор. 1. бушува́ти, 3. хвилюва́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурлити — (утворювати вир у воді) вирувати, клекотіти, крутити, нуртувати, буяти, (виявляти збудження групою людей) клекотати, шуміти, кипіти. Словник синонімів Полюги
  2. бурлити — бурли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. бурлити — -ить, недок. Бурхливо, з шумом текти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бурлити — Бурувати, вибурувати, забурувати, збурувати, побурувати, розбурувати, розбурити, бурхати, бурхнути, вибурхувати, вибурхати, збурхувати, збурхати, розбурхувати, розбурхати, буяти, вибуяти, збуяти, розбуяти, вирувати, завирувати, звировувати, звирувати... Словник чужослів Павло Штепа
  5. бурлити — БУРЛИ́ТИ, и́ть, недок. Бурхливо, з шумом текти. Чути, щось гуде, клекоче, бурлить, страшніше самого грому (Г. Квітка-Основ'яненко); Бурлила річка, котячи повні береги темно-жовтої, каламутної води (І. Франко); Бурлить у тілі кров: – Вперед, вперед! – нас кличе знов (М. Гірник). Словник української мови у 20 томах
  6. бурлити — див. вирувати; лити Словник синонімів Вусика
  7. бурлити — БУРЛИ́ТИ, и́ть, недок. Бурхливо, з шумом текти. Чути, щось гуде, клекоче, бурлить, страшніше самого грому (Кв.-Осн., II, 1956, 473); Бурлила річка, котячи повні береги темно-жовтої, каламутної води (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. бурлити — Бурлити, -лю, -лиш гл. Бурлить. Чути — щось гуде клекоче, бурлить страшніше самого грому. Кв. Словник української мови Грінченка