важніти

ОБВАЖНІ́ТИ (стати відчутно важчим; стати неповоротким, втратити здатність рухатися від додаткової ваги, втоми, болю і т. ін. — про людину, тварину та частини тіла), ЗВАЖНІ́ТИ, ПОВА́ЖЧАТИ, ОТЯЖІ́ТИ рідше, ЗАВАГОТІ́ТИ заст. — Недок.: важні́ти, ва́жчати. Холодні цівки дощу.. заповзали за комір. Набряк і обважнів кобеняк (З. Тулуб); Раїса прикипіла до землі, ноги враз обважніли (П. Кочура); Металевим наливом Колос жита зважнів (П. Дорошко); Враз очі його поважчали (М. Стельмах); Його клонило на сон, тіло отяжіло від втоми (І. Франко); Жита заваготіли (П. Тичина). — Пор. 1. ва́жчати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. важніти — важні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. важніти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати важким, збільшуватись у вазі. || безос. 2》 Від утоми, ослаблення робитися малорухливим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. важніти — ВАЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати важким, збільшуватись у вазі. Я мрію так свій вік прожити, Щоб серце все віддать землі своїй, Щоб у плодах мої важніли віти (М. Стельмах); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. важніти — ВАЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати важким, збільшуватись у вазі. Я мрію так свій вік прожити, Щоб серце все віддать землі своїй, Щоб у плодах мої важніли віти (Стельмах, Жито.., 1954, 41); // безос. І спо́тайня.. Словник української мови в 11 томах