вандрівка

ПО́ДОРОЖ (ПО́ДОРІЖ рідше) (пересування пішки або за допомогою транспортних засобів по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання), ПОДОРОЖУВА́ННЯ, МАНДРІ́ВКА, МА́НДРИ розм., МАНДРІ́ВОЧКА пестл. розм., ВОЯ́Ж заст., ірон., жарт., ПОДОРІ́ЖЖЯ діал., ВАНДРІ́ВКА діал.; ПУТЬ (процес такого пересування); ПОХІ́Д (перев. піша подорож); ПОЇ́ЗДКА (подорож верхи або на якомусь транспорті); ЕКСПЕДИ́ЦІЯ (із спеціальною метою, спеціальним завданням); ПРОГУ́ЛЯНКА розм. (легка, приємна). Я вже писав, що дуже задоволений з подорожі по морю (М. Коцюбинський); Бертьє, вітаючи полковника з щасливим подорожуванням, без слів зрозумів, що Фав'є нічого втішного не привіз імператорові з Іспанії (П. Кочура); — Коли вас цікавлять, наприклад, мандрівки по морях земної кулі або ботаніка чи географія, — корабельна бібліотека до ваших послуг (З. Тулуб); Ми юними тоді були, дороги кликали нас в мандри... (Д. Луценко); Молодому козакові Мандрівочка пахне (пісня); З благословіння свого начальства Діденко зразу ж подався у багатообіцяючий вояж (з газети); Подоріжжя Колумба, Васко да Гама, Амеріго Веспуччі привчили людей до віри в реальність усяких новознайдених предивних заморських країн (Леся Українка); Розвидало ся, віконце побіліло, як Федір вернувся з далекої вандрівки (В. Стефаник); І знов у путь, далеку путь! О нескінченні ті дороги, Вони прослались і мені, І я крізь хащі, перелоги Лечу на батьківськім коні... (М. Нагнибіда); Ходили вони навіть у нічні походи, на розшуки скарбів (О. Гончар); Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); Хоч як поспішав Бутаков з роботою, він бачив, що раніше, ніж до Нового року, матеріали його експедиції не потраплять до столиці (З. Тулуб); Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку на Пелчинські "гори" (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вандрівка — вандрі́вка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. вандрівка — -и, ж., зах. Мандрівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вандрівка — ВАНДРІ́ВКА, и, ж., діал. Мандрівка. По кількаденній вандрівці він зайшов до Лютовиськ (І. Франко); Пишний, майже безмежний великан [ліс] неначе у вандрівці задержався ось тут та задумався над тихими полями (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  4. вандрівка — вандрі́вка → вандер Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. вандрівка — ВАНДРІ́ВКА, и, ж., діал. Мандрівка. По кількаденній вандрівці він зайшов до Лютовиськ (Фр., VIII, 1952, 376); Пишний, майже безмежний великан [ліс] неначе у вандрівці задержався ось тут та задумався над тихими полями (Коб., II, 1956, 7). Словник української мови в 11 томах
  6. вандрівка — Вандрівка, -ки ж. = мандрівка. Фр. Пр. 136. Ой заберу діти в торбу, піду на вандрівку. Гол. Словник української мови Грінченка