1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

вандрівка

вандрі́вка → вандер

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вандрівка — вандрі́вка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. вандрівка — -и, ж., зах. Мандрівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вандрівка — ВАНДРІ́ВКА, и, ж., діал. Мандрівка. По кількаденній вандрівці він зайшов до Лютовиськ (І. Франко); Пишний, майже безмежний великан [ліс] неначе у вандрівці задержався ось тут та задумався над тихими полями (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  4. вандрівка — ПО́ДОРОЖ (ПО́ДОРІЖ рідше) (пересування пішки або за допомогою транспортних засобів по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання), ПОДОРОЖУВА́ННЯ, МАНДРІ́ВКА, МА́НДРИ розм., МАНДРІ́ВОЧКА пестл. розм., ВОЯ́Ж заст., ірон., жарт. Словник синонімів української мови
  5. вандрівка — ВАНДРІ́ВКА, и, ж., діал. Мандрівка. По кількаденній вандрівці він зайшов до Лютовиськ (Фр., VIII, 1952, 376); Пишний, майже безмежний великан [ліс] неначе у вандрівці задержався ось тут та задумався над тихими полями (Коб., II, 1956, 7). Словник української мови в 11 томах
  6. вандрівка — Вандрівка, -ки ж. = мандрівка. Фр. Пр. 136. Ой заберу діти в торбу, піду на вандрівку. Гол. Словник української мови Грінченка