ватник
ВА́ТНИК (півпальто або куртка, стьобані на ваті), ВА́ТЯНКА, ВА́ТЯНИК, ТІЛОГРІ́ЙКА, КУФА́ЙКА розм., ФУФА́ЙКА розм., СТЬО́БАНКА розм. Холод забирався під стьобаний ватник (Д. Ткач); Якийсь кремезний чолов'яга.. сидів під стіною в солдатській ватянці (А. Головко); Голуб.. зняв свій ватяник і загорнув ним дівчину (Л. Дмитерко); Вперше після зими скидаю свою ватяну куфайку (О. Гончар); Явдоха перехрестилась, ватяну фуфайку на плечі — і з хати (Григорій Тютюнник); За хвилину на Баштанника натягли киптаря і стьобанку (О. Сизоненко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ватник — ва́тник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ватник — -а, ч. Півпальто або куртка, стьобані на ваті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ватник — ВА́ТНИК, а, ч. Верхній одяг, стьобаний на ваті. Молодцювато поправив [Гліб] на плечі автомат, підтягнув на ватнику ремінь (І. Муратов); Близько до воріт став чоловік з навислими бровами і вусами, підперезаний поверх широкого ватника; став і стукає (В. Словник української мови у 20 томах
- ватник — ВА́ТНИК, а, ч. Півпальто або куртка, стоьбані на ваті. На ній був ватник і тепла сіра хустка (Собко, Біле полум’я, 1952, 295); Молодцювато поправив [Гліб] на плечі автомат, підтягнув на ватнику ремінь (Мур., Бук. повість, 1959, 208). Словник української мови в 11 томах