ватра

ВО́ГНИЩЕ (купа дров, хмизу і т. ін., що горить), БАГА́ТТЯ, ВОГО́НЬ, О́ГНИЩЕ розм., ОГО́НЬ розм., ВО́ГНИСЬКО розм., ВА́ТРА діал., ВА́ТРИЩЕ діал.; КУ́РИВО рідше, КУ́РИЩЕ діал. (димне для обкурювання). На верболозах скакали рожеві відблиски багаття, що його розіклали косарі; від вогнища долітали лункі голоси, сміх, покашлювання, чиясь тиха, впівголоса пісня (Григорій Тютюнник); Поруч з іншими покірно сів малий коло багаття і простяг, мов на молитві, до вогню ручки тоненькі (Леся Українка); Огонь не догорів, А тихо пригаса (М. Рильський); Розводили величезні вогниська з соломи та хмизу (Є. Кротевич); Розвели серед двору ватру і грілися, а деякі варили вечерю (Мирослав Ірчан); Бубни стихли в хаті на помості, Близь весільних ватрищ уночі Обірвали струни скрипачі! (А. Малишко); — Давай-но сядьмо, Силантію, он там біля залишеного козаками курища від комарів, бо кляте зілля заїдає зовсім (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

ватра — Багаття, вогнище [XI] ватра (22, 494) – “багаття”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
ватра — ва́тра іменник жіночого роду вогнище діал. Орфографічний словник української мови
ватра — Ва́тра. Вогнище. ● Чужі печені при нашій ватрі — хтось користає з праці іншого. При нашій ватрі печуть усі свої печені. Одні Українці домагають ся, н[а]пр[иклад], безнастанно своїх национальних шкіл народних в Чернівцях, а коли прийшло дорішеня справи... Українська літературна мова на Буковині
ватра — -и, ж., діал. Вогнище, багаття. Великий тлумачний словник сучасної мови
ватра — ВА́ТРА, и, ж., діал. Вогнище, багаття. В печі ватра горіла, жінки обід на похорон варили (Марко Черемшина); Ватра палахкотить, мечучи іскри вгору (І. Багряний); На майдані запалювались ватри, біля яких пританцьовували, гріючись, солдати (П. Словник української мови у 20 томах
ватра — И, ж. Запальничка. Ванька, кинь мені ватру. Словник сучасного українського сленгу
ватра — Багаття Словник застарілих та маловживаних слів
ВАТРА — • "ВАТРА" - літ.-наук. збірник, присвячений пам'яті Т. Шевченка і 25-річчю літ. діяльності Ю. Федьковича. Вийшов 1887 в Стрию. Видав Василь Лукич. У збірнику вміщено твори укр. письменників різних поколінь: оповідання "Лови" Панаса Мирного, "Місія" І. Українська літературна енциклопедія
ватра — див. вогнище Словник синонімів Вусика
ватра — Ва́тра, -ри; ва́три, -тер Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ватра — ВА́ТРА, и, ж., діал. Вогнище, багаття. В печі ватра горіла, жінки обід на похорон варили (Черемш., Тв., 1960, 67); На майдані запалювались ватри, біля яких пританцьовували, гріючись, солдати (Панч, О. Пархом., 1939, 50); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
ватра — Ватра, -ри ж. 1) Очагъ. Шух. І. 186. Огонь. жива ватра. Огонь, добытый при помощи тренія другъ о друга двухъ кусковъ дерева... Словник української мови Грінченка