1. Словник української мови Грінченка

ватра

Ватра, -ри

ж.

1) Очагъ. Шух. І. 186. Огонь. жива ватра. Огонь, добытый при помощи тренія другъ о друга двухъ кусковъ дерева; добывается съ извѣстными обрядами ватагом в полонині и служить для разведенія огня въ жилищѣ пастуховъ и для совершенія различныхъ обрядовыхъ дѣйствій надъ скотомъ, охраняющихъ, по мнѣнію пастуховъ, этотъ послѣдній. Шух. І. 191.

2) Подъ печи, на которомъ печется хлѣбъ. Вх. Лем. 395. ум. ватерка. Ой там на леваді ватерка ся курить. Гол. І. 290. Чи би ви не дали мені ватерки? Гн. II. 241.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ватра — Багаття, вогнище [XI] ватра (22, 494) – “багаття”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
  2. ватра — ва́тра іменник жіночого роду вогнище діал. Орфографічний словник української мови
  3. ватра — Ва́тра. Вогнище. ● Чужі печені при нашій ватрі — хтось користає з праці іншого. При нашій ватрі печуть усі свої печені. Одні Українці домагають ся, н[а]пр[иклад], безнастанно своїх национальних шкіл народних в Чернівцях, а коли прийшло дорішеня справи... Українська літературна мова на Буковині
  4. ватра — -и, ж., діал. Вогнище, багаття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ватра — ВА́ТРА, и, ж., діал. Вогнище, багаття. В печі ватра горіла, жінки обід на похорон варили (Марко Черемшина); Ватра палахкотить, мечучи іскри вгору (І. Багряний); На майдані запалювались ватри, біля яких пританцьовували, гріючись, солдати (П. Словник української мови у 20 томах
  6. ватра — И, ж. Запальничка. Ванька, кинь мені ватру. Словник сучасного українського сленгу
  7. ватра — Багаття Словник застарілих та маловживаних слів
  8. ВАТРА — • "ВАТРА" - літ.-наук. збірник, присвячений пам'яті Т. Шевченка і 25-річчю літ. діяльності Ю. Федьковича. Вийшов 1887 в Стрию. Видав Василь Лукич. У збірнику вміщено твори укр. письменників різних поколінь: оповідання "Лови" Панаса Мирного, "Місія" І. Українська літературна енциклопедія
  9. ватра — див. вогнище Словник синонімів Вусика
  10. ватра — ВО́ГНИЩЕ (купа дров, хмизу і т. ін., що горить), БАГА́ТТЯ, ВОГО́НЬ, О́ГНИЩЕ розм., ОГО́НЬ розм., ВО́ГНИСЬКО розм., ВА́ТРА діал., ВА́ТРИЩЕ діал.; КУ́РИВО рідше, КУ́РИЩЕ діал. (димне для обкурювання). Словник синонімів української мови
  11. ватра — Ва́тра, -ри; ва́три, -тер Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. ватра — ВА́ТРА, и, ж., діал. Вогнище, багаття. В печі ватра горіла, жінки обід на похорон варили (Черемш., Тв., 1960, 67); На майдані запалювались ватри, біля яких пританцьовували, гріючись, солдати (Панч, О. Пархом., 1939, 50); *У порівн. Словник української мови в 11 томах