1. Словник синонімів української мови

вбиратися

ОДЯГА́ТИСЯ у що і без додатка (покривати себе яким-небудь одягом), УБИРА́ТИСЯ (ВБИРА́ТИСЯ), ВДЯГА́ТИСЯ (УДЯГА́ТИСЯ), ОДЯГА́ТИ, ОДІВА́ТИСЯ розм., ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИСЯ розм., РЯДИ́ТИСЯ ірон., ОБЛАЧА́ТИСЯ заст.; НАРЯДЖА́ТИСЯ (в гарне, святкове вбрання), ОБРЯДЖА́ТИСЯ розм.; ВИРЯДЖА́ТИСЯ, РОЗРЯДЖА́ТИСЯ розм., ВИЧЕПУ́РЮВАТИСЯ розм., РОЗЧЕПУ́РЮВАТИСЯ розм. (надто гарно, пишно, чепурно); ПРИОДЯГА́ТИСЯ розм. (пристойно); ПРИБИРА́ТИСЯ (гарно й охайно). — Док.: одягти́ся (одягну́тися), убра́тися (вбра́тися), вдягтися (удягтися), вдягнутися (удягнутися), оді́тися, оді́ти, зодягти́ся (зодягну́тися), облачи́тися, наряди́тися, обряди́тися, ви́рядитися, розряди́тися, ви́чепуритися, розчепури́тися, ви́франтитися, прифранти́тися, прихаху́литися діал. приодягти́ся (приодягну́тися), прибра́тися. Устав Артем. І зразу ж, щоб не так холодно було, вмився холодною водою, потім став одягатися (А. Головко); Убирайся, молодий козаче, — Завтра, завтра похід буде (пісня); Дівчина схоплюється і починає швидко вдягатись (О. Донченко); Почав (Дмитро) одягати кожушок (М. Стельмах); Маня.., судорожно тремтячи, складала свої речі та одівалася в дорогу (І. Франко); Не запалюючи світла, щоб не розбудити сім'ї, став (Оксен) зодягатися, глухо покашлюючи (Григорій Тютюнник); Платон Зубов зустрів військового суддю люб'язно, хоч і не потрудився облачитися як слід (С. Добровольський); І наряджається, і чепуриться (Оксана) щодня (Г. Квітка-Основ'яненко); — Чого це ти вирядилась, як на май чи на Великодню неділю? — запитав (Є. Гуцало); — Роздягайся... Давай сюди пальто, циліндр. Вифрантився! Одразу й не впізнати (М. Олійник); Мій тесть мріяв і приодягтися, бо за час війни добре-таки обносився (Ю. Мокрієв); Аж ось іде в хату Кирило Тур, удаючи з себе такого веселого молодця, що ти б сказав — він на весілля прибравсь (П. Куліш). — Пор. 1. надяга́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вбиратися — вбира́тися 1 дієслово недоконаного виду забиратися кудись вбира́тися 2 дієслово недоконаного виду одягатися певним чином Орфографічний словник української мови
  2. вбиратися — Одягатися і п. ф. від УБИРАТИ; (за кого) перебиратися ким; (у що) прикрашати себе чим; (в похід) збиратися, споряджатися. Словник синонімів Караванського
  3. вбиратися — [ўбиератиес'а] = убиратися -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  4. вбиратися — I (убиратися), -аюся, -аєшся, недок., ввібратися (увібратися) і вбратися (убратися), вберуся, вберешся, док. 1》 Заходити, влазити, забиратися куди-небудь. У силу вбиратися — а) ставати сильнішим, набиратися сили; б) ставати заможним. 2》 тільки недок. Пас. до вбирати I 1). II див. убиратися I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вбиратися — ВБИРА́ТИСЯ¹ (УБИРА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВВІБРА́ТИСЯ (УВІБРА́ТИСЯ), ВБРА́ТИСЯ (УБРА́ТИСЯ), вберу́ся, вбере́шся, док. 1. Заходити, влазити, забиратися куди-небудь. Словник української мови у 20 томах
  6. вбиратися — див. одягатися Словник синонімів Вусика
  7. вбиратися — вбива́тися (вбира́тися) / вби́тися (вбра́тися) в си́лу. 1. Ставати сильним, дужим; зміцнюватися фізично. — Підростай, небораче, та в силу вбирайся (Д. Бедзик); Ну, а тоді мені ще й тридцяти не стукнуло, саме в силу чоловік вбився (І. Фразеологічний словник української мови
  8. вбиратися — ВБИРА́ТИСЯ (УБИРА́ТИСЯ)¹, а́юся, а́єшся, недок., ВВІБРА́ТИСЯ (УВІБРА́ТИСЯ) і ВБРА́ТИСЯ (УБРА́ТИСЯ), вберу́ся, вбере́шся, док. 1. Заходити, влазити, забиратися куди-небудь. Словник української мови в 11 томах