вволю
ДОСХОЧУ́ (до повного задоволення), ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), ДОНЕ́СХОЧУ розм., ДОНЕ́ХОЧУ розм., ДОСИ́ТА розм., ВПРИ́ПУСТ (УПРИ́ПУСТ) розм., ПОДОСТА́ТКОМ діал. Коло неї хлопці, як хміль коло тичини, в'ються... хочеться їй з ними погуляти, уволю нареготатися, досхочу подуріти (Панас Мирний); В літню куряву та спеку вволю не нагуляєшся, не набігаєшся (С. Васильченко); — Напоїть сьогодні верблюдів донесхочу (З. Тулуб); І ну щипать лиця. Нащипала (Мася) донехочу і сіла (А. Свидницький); — Ну і що ж, — запитав Стефко, насміявшися досита, — розсудила Войцехова вашу суперечку? (І. Франко); Коні їдять овес уприпуст (Словник Б. Грінченка); Темна чорнявка.. пашіла здоров'ям. Свіже повітря й подостатком харчу служило їй (Лесь Мартович).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вволю — вво́лю прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вволю — ВВОЛЮ (УВОЛЮ) – В (У) ВОЛЮ Вволю (уволю), присл. розм. До цілковитого задоволення; досхочу. Насміявшись вволю, Христина попрощалась з хазяйкою й вийшла (І.Нечуй-Левицький); – Як прийде велика вода, то змінить весь край. Літературне слововживання
- вволю — див. ДОСХОЧУ. Словник синонімів Караванського
- вволю — (уволю), присл. Мірою, яка цілком задовольняє; досхочу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вволю — ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), присл. У мірі, яка цілком задовольняє; досхочу. Ясну зброю ладнав І коня годував він [козак] уволю (І. Манжура); [Мотря:] Надивилися вволю одно другому в вічі? (М. Словник української мови у 20 томах
- вволю — див. багато Словник синонімів Вусика
- вволю — Вво́лю, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вволю — ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), присл. У мірі, яка цілком задовольняє; досхочу. Ясну зброю ладнав І коня годував він [козак] уволю (Манж., Тв., 1955, 80); [Мотря:] Надивилися вволю одно другому в вічі? (Кроп., II, 1958, 26); Затихли, наспівавшися вволю, солов’ї (Ряб., Жайворонки, 1957, 67). Словник української мови в 11 томах