вволю

Значення в інших словниках

1. вволю — вво́лю прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. вволю — ВВОЛЮ (УВОЛЮ) – В (У) ВОЛЮ Вволю (уволю), присл. розм. До цілковитого задоволення; досхочу. Насміявшись вволю, Христина попрощалась з хазяйкою й вийшла (І.Нечуй-Левицький); – Як прийде велика вода, то змінить весь край. Літературне слововживання
3. вволю — (уволю), присл. Мірою, яка цілком задовольняє; досхочу. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вволю — ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), присл. У мірі, яка цілком задовольняє; досхочу. Ясну зброю ладнав І коня годував він [козак] уволю (І. Манжура); [Мотря:] Надивилися вволю одно другому в вічі? (М. Словник української мови у 20 томах
5. вволю — див. багато Словник синонімів Вусика
6. вволю — ДОСХОЧУ́ (до повного задоволення), ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), ДОНЕ́СХОЧУ розм., ДОНЕ́ХОЧУ розм., ДОСИ́ТА розм., ВПРИ́ПУСТ (УПРИ́ПУСТ) розм., ПОДОСТА́ТКОМ діал. Коло неї хлопці, як хміль коло тичини, в'ються... Словник синонімів української мови
7. вволю — Вво́лю, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вволю — ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), присл. У мірі, яка цілком задовольняє; досхочу. Ясну зброю ладнав І коня годував він [козак] уволю (Манж., Тв., 1955, 80); [Мотря:] Надивилися вволю одно другому в вічі? (Кроп., II, 1958, 26); Затихли, наспівавшися вволю, солов’ї (Ряб., Жайворонки, 1957, 67). Словник української мови в 11 томах