1. Словник синонімів української мови

вгрібати

ЗАКО́ПУВАТИ кого, що в що, в чому і без додатка (зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким), ЗАРИВА́ТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ВКО́ПУВАТИ (УКО́ПУВАТИ), ВРИВА́ТИ (УРИВА́ТИ), ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ кого, що в чому, рідко. — Док.: закопа́ти, зари́ти, загребти́, вкопа́ти (укопа́ти), ври́ти (ури́ти), вгребти́ (угребти́), загрома́дити. Люди кинулись ховати своє добро: закопували в землю намисто, полотна, рушники, ховали в ожередах свитки та кожухи (І. Нечуй-Левицький); Побігло (хлоп'я) до кутка, прорило в долівці ямку, положило гроші і, заривши, знову сіло коло бочки (Панас Мирний); — Буває і так: якесь стерво копає, копає комусь яму, аж з шкури вилазить, а в цій же ямі і загрібають його шкуру (М. Стельмах); Партизани під командуванням Тура вкопали під рейки три авіабомби (М. Стельмах); — Тепер троянці в западні. Живцем в землі їх загромадим, Разком на той світ одпровадим (І. Котляревський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вгрібати — вгріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вгрібати — (угрібати), -аю, -аєш, недок., вгребти (угребти), -бу, -беш; мин. ч. вгріб, вгребла, вгребло; док., перех. Класти щось у заглиблення й закидати зверху чим-небудь сипким; загрібати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вгрібати — ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВГРЕБТИ́ (УГРЕБТИ́), бу́, бе́ш; мин. ч. вгріб, вгребла́, ло́; док., що. Класти щось у заглиблення й закидати зверху чим-небудь сипким; загрібати. Украв діжку та вгріб у полову (Сл. Гр.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. вгрібати — ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВГРЕБТИ́ (УГРЕБТИ́), бу́, бе́ш; мин. ч. вгріб, вгребла́, ло́; док., перех. Класти щось у заглиблення й закидати зверху чим-небудь сипким; загрібати. Украв діжку та вгріб у полову (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах