1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вгрібати

вгріба́ти

(угрібати), -аю, -аєш, недок., вгребти (угребти), -бу, -беш; мин. ч. вгріб, вгребла, вгребло; док., перех.

Класти щось у заглиблення й закидати зверху чим-небудь сипким; загрібати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вгрібати — вгріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вгрібати — ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВГРЕБТИ́ (УГРЕБТИ́), бу́, бе́ш; мин. ч. вгріб, вгребла́, ло́; док., що. Класти щось у заглиблення й закидати зверху чим-небудь сипким; загрібати. Украв діжку та вгріб у полову (Сл. Гр.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. вгрібати — ЗАКО́ПУВАТИ кого, що в що, в чому і без додатка (зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким), ЗАРИВА́ТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ВКО́ПУВАТИ (УКО́ПУВАТИ), ВРИВА́ТИ (УРИВА́ТИ), ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ кого... Словник синонімів української мови
  4. вгрібати — ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВГРЕБТИ́ (УГРЕБТИ́), бу́, бе́ш; мин. ч. вгріб, вгребла́, ло́; док., перех. Класти щось у заглиблення й закидати зверху чим-небудь сипким; загрібати. Украв діжку та вгріб у полову (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах