1. Словник синонімів української мови

велеречивий

БАГАТОМО́ВНИЙ (який має звичку висловлюватися надто широко, докладно), БАГАТОСЛІ́ВНИЙ рідше, ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ заст., ірон., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ВЕЛИКОМО́ВНИЙ рідше. Він ніколи не був багатомовним з своєю жінкою і все життя відбивався упертим мовчанням від її їдкої лайки (О. Копиленко); Ми знали, що повинен і чого не повинен знати велемовний лікар (І. Кулик); Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Н. Рибак). — Пор. балаку́чий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. велеречивий — велеречи́вий прикметник книжн. Орфографічний словник української мови
  2. велеречивий — А, -е, заст., ірон. Багатослівний, пишномовний. Бо в кожнім покрику гучнім, У кожнім слові, Ми наші мрії, наші дні Згубить готові... Свої радіння і жалі, Свої тривоги. Велеречивих на землі Рятуйте боги. (Кр:220). Словник поетичної мови Василя Стуса
  3. велеречивий — -а, -е, заст., ірон. Багатослівний, пишномовний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. велеречивий — ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ, а, е, книжн. Багатослівний, пишномовний. А ти, о Господи єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий (Т. Шевченко); Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Н. Рибак); Промова Івана Яковича Сорокіна, словесника, надто велеречива, пишна (О. Іваненко). Словник української мови у 20 томах
  5. велеречивий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  6. велеречивий — ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ, а, е, заст., ірон. Багатослівний, пишномовний. Язик отой велеречивий (Шевч., II, 1963, 321); Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Рибак, Час.., 1960, 100). Словник української мови в 11 томах