велеречивий

Значення в інших словниках

1. велеречивий — велеречи́вий прикметник книжн. Орфографічний словник української мови
2. велеречивий — А, -е, заст., ірон. Багатослівний, пишномовний. Бо в кожнім покрику гучнім, У кожнім слові, Ми наші мрії, наші дні Згубить готові... Свої радіння і жалі, Свої тривоги. Велеречивих на землі Рятуйте боги. (Кр:220). Словник поетичної мови Василя Стуса
3. велеречивий — ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ, а, е, книжн. Багатослівний, пишномовний. А ти, о Господи єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий (Т. Шевченко); Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Н. Рибак); Промова Івана Яковича Сорокіна, словесника, надто велеречива, пишна (О. Іваненко). Словник української мови у 20 томах
4. велеречивий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
5. велеречивий — БАГАТОМО́ВНИЙ (який має звичку висловлюватися надто широко, докладно), БАГАТОСЛІ́ВНИЙ рідше, ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ заст., ірон., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ВЕЛИКОМО́ВНИЙ рідше. Словник синонімів української мови
6. велеречивий — ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ, а, е, заст., ірон. Багатослівний, пишномовний. Язик отой велеречивий (Шевч., II, 1963, 321); Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Рибак, Час.., 1960, 100). Словник української мови в 11 томах