веред

ВЕРЕДУВА́ННЯ (поведінка, вчинок вередливої людини), КАПРИЗУВА́ННЯ, КОВЕРЗУВА́ННЯ, ВЕ́РЕДИ, ХИМЕРУВА́ННЯ розм., КОМИЗА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДИ розм. Взагалі жінки — народ не до зрозуміння: не дарують вони тобі.. того, що не береш ти за щире золото кожного їхнього вередування (Ю. Шовкопляс); Вдав, що не почув того капризування (Ю. Збанацький); Тепер він більше мовчав, покинув коверзування, був тихий, слухняний (М. Коцюбинський); Це, мабуть, у вас якісь вереди чи примхи (І. Нечуй-Левицький).

ПРИ́МХА (несподіване, нічим не обґрунтоване бажання як вияв неврівноваженості), ЗАБАГА́НКА, КАПРИ́З, ВИ́ГАДКА, ФАНТА́ЗІЯ, ХИМЕ́РА, ВЕ́РЕДИ розм., ПРИВЕРЕ́ДИ розм., ДУР розм., НО́РОВИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКИ розм., ВИ́БРИКИ розм., КО́НИКИ розм., ПРИЧУ́ДА заст., ЗА́БАГ заст. Заповзята мати до певного часу потурала примхам дочки, яка не хотіла покидати Київ та тітку Настю (Л. Дмитерко); Спершу Федорчине прохання видалося йому дивною забаганкою, але поволі він пройнявся її настроєм (Ю. Мушкетик); Її нерви за літо не дуже-то поправились і нам всім неможливо тяжко було витримати з її нервовими капризами (Леся Українка); — А се що за вигадки? Ще я не діждалася, щоб ти, запанівши, гордував матір'ю-мужичкою?! (М. Коцюбинський); (Енн:) Куди це ви зібралися у пальті в таку спеку, Таню .. Дивна фантазія (В. Собко); Хоч я великої і не зробив кар'єри І землю став орать без жодної химери, Але зато мені ніхто не дорікав, Щоб ґречність словом я чи вчинками зламав (переклад М. Рильського); Це, мабуть, у вас якісь вереди чи примхи, щоб спати на цвинтарі (І. Нечуй-Левицький); (Квітка:) Слухай, твоя няня всяку міру переступає своїми примхами та привередами (М. Старицький); Збирався з Борисенком іти у ліс.. Сестра як дурна розревлась та й не пустила, як жінка. От дур жіночий!.. (Панас Мирний); — Та що це ти моду взяла прибиратися щовечора, як на весілля? Що це за норови на тебе напали? (М. Куліш); Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх... Та що з ними мороки... (П. Гулак-Артемовський); — Я тобі скажу, Мотре, що ти своїми вибриками, своїми фантазіями заженеш маму до могили! (Ірина Вільде); Коляда впав на ліжко і забився в істериці.. Фросина вийшла з хати. Бачила вона вже не раз оці коники (М. Зарудний); Були Латинці дружні люди І воюватись мали хіть. Не всі з добра, хто од причуди, Щоб битися, то рад летіть (І. Котляревський); Вони Невільники забагів своїх, Дурниць, зіпсуття та нудьги (І. Франко).