веред
ВЕ́РЕД¹ див. ве́реди.
ВЕ́РЕД², у, ч.
Гнійний нарив, болячка.
Молодиця помаленьку розв'язувала ногу, і Люба далі побачила червоний опух з великим жовтим вередом (Олена Пчілка);
* Образно. – Якби Руфін і всі йому подібні сторожею законові служили, а не сиділи.., то всякі вереди на тілі Риму ізслизли б геть, як віспа вітряна (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- веред — ве́ред 1 іменник чоловічого роду примха в однині вживається рідко ве́ред 2 іменник чоловічого роду болячка Орфографічний словник української мови
- веред — I див. вереди. II -у, ч. Гнійний нарив, болячка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- веред — див. примха; рана Словник синонімів Вусика
- веред — ВЕРЕДУВА́ННЯ (поведінка, вчинок вередливої людини), КАПРИЗУВА́ННЯ, КОВЕРЗУВА́ННЯ, ВЕ́РЕДИ, ХИМЕРУВА́ННЯ розм., КОМИЗА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДИ розм. Взагалі жінки — народ не до зрозуміння: не дарують вони тобі.. Словник синонімів української мови
- веред — Ве́ред, ве́реду, -дові; ве́реди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- веред — ВЕ́РЕД¹ див. ве́реди. ВЕ́РЕД², у, ч. Гнійний нарив, болячка. *Образно. — Якби Руфін і всі йому подібні сторожею законові служили, а не сиділи.., то всякі вереди на тілі Риму ізслизли б геть, як віспа вітряна (Л. Укр., II, 1951, 366). Словник української мови в 11 томах