верзтися

СНИ́ТИСЯ (ввижатися у сні, у напівсвідомому стані), МА́РИТИСЯ, ВЕРЗТИ́СЯ розм., ПРИВИДЖА́ТИСЯ (ПРИВИЖАТИСЯ), ПРИВИ́ДЖУВАТИСЯ, МРІ́ЯТИСЯ, МРІ́ТИСЯ, ВИ́ДІТИСЯ, РОЇ́ТИСЯ. — Док.: присни́тися, насни́тися, прима́ритися, приверзти́ся, наверзти́ся, примрі́ятися, примрі́тися, приви́дітися, ви́роїтися. — Видно, що хороші сни сняться, бо хоч за ноги витягай (Григорій Тютюнник); Раз у раз прокидалася, бо їй усе марилося, що хтось увіходить до неї (Б. Грінченко); — Бо спиш і вдень, і вночі, то тобі й верзеться не знати що, — почала вже докорять Маруся (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. ввижа́тися.

УЯВЛЯ́ТИСЯ (з'являтися в уяві, думках, свідомості), МА́РИТИСЯ, ВЕРЗТИ́СЯ розм., ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВИНИКА́ТИ, ПРИХО́ДИТИ, НАПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, УЗДРІВА́ТИСЯ (перев. із сл. в уяві, свідомості, пам'яті і т. ін. — чітко з'являтися зоровим образом у думках), ПРИЧУВА́ТИСЯ, УЧУВА́ТИСЯ (ВЧУВА́ТИСЯ) (з'являтися слуховим образом); ДУ́МАТИСЯ безос., ГАДА́ТИСЯ безос., МИ́СЛИТИСЯ безос., МІРКУВА́ТИСЯ безос. (бути в думках). — Док.: уяви́тися, приверзти́ся, ви́малюватися, поста́ти, ви́никнути, прийти́, наплисти (напливти), напли́нути, спливти́, спли́нути, сплисти́, зри́нути, уздрі́тися, причу́тися, учу́тися (вчу́тися). — Усе бачу перед собою його одного, навіть уві сні уявляється мені його смуглявий вид (І. Нечуй-Левицький); Починаю в цьому потоці спогадів.. розрізняти ряд постатей, вони вже вимальовуються в моїй свідомості (О. Довженко); Малювались в уяві різні страхіття (В. Козаченко); В його уяві поставали картини, страшніші одна від одної (Є. Гуцало); Думки мимоволі навертались до рідного села, яким виникало воно в його уяві тепер, після зустрічі з земляками (А. Головко); Спливають у пам'яті сині, як волошки, очі і ніжний-ніжний її погляд (А. Хижняк); Та ось у пам'яті зринули нові спогади. Вони напливали, мов густий холодний туман (А. Шиян); — Коли це чую — ніби застогнало щось у глинищах. Прислухалась — тиша. Причулось, думаю (Ю. Збанацький); — Чи ти чуєш, діду, щось наче гукає? — Та то, — каже дід, — мабуть, так учувається (казка); Що то думається старому? Може, споминає батька та діда, що свій вік прожили на цьому дворищі (С. Васильченко); (Павло:) Бач, мені тоді міркувалося, що на чужині нема ні людей, ні попів, а скрізь тільки одна пуща, нетрі та бескети (М. Кропивницький). — Пор. ввижа́тися.