верзун
ПОСТОЛИ́ (м'яке селянське взуття, прив'язуване до ніг мотузками), ХОДАКИ́ діал., ВЕРЗУНИ́ діал.; РА́ВЛИКИ (шкіряні); ЛИЧАКИ́, ЧУ́НІ (мотузяні, солом'яні). На гілляці крислатої груші-дички сидить наморщений усміхом дід Дунай і погойдує ногами, взутими в постоли (М. Стельмах); Нарешті Латиш угомонився і сів на пеньок, розглядаючи свої ходаки (П. Автомонов); Він (піп) був сухий, ..крізь рідкий волос просвічували тонкі губи, а на худих ногах були великі верзуни (П. Панч); — Не журися, я тобі куплю новенькі равлики, а ти мені за них відробиш (казка); І чоловіки й молодиці носили личаки, обгорнувши ноги білими онучками (І. Нечуй-Левицький); Він увесь час присвистував, прицмокував і тупотів чобітьми в солом'яних чунях (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верзун — верзу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- верзун — ВЕРЗУ́Н див. верзуни́. Словник української мови у 20 томах
- верзун — ВЕРЗУ́Н див. верзуни́. Словник української мови в 11 томах
- верзун — Верзун, -на м. Кожаный лапоть. Стор. МПр. 4. І так злиденно іскривився, що став похожим на верзун. Котл. Ен. VI. 81. Словник української мови Грінченка