вибавити
ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док.: ви́ручити, врятува́ти (урятува́ти), ви́рятувати, зарятува́ти, ви́зволити, ви́бавити, ви́плутати, ви́везти. Товариші душі в йому не чули. Коли ж лучалося яке лихо, вони завжди гуртом його виручали (Панас Мирний); В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (М. Коцюбинський); (Яків:) Мене двічі з петлі вирятовували (М. Кропивницький); Уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує (Черевань) й визволить (П. Куліш); Запорожці.. співали про те, як вони побратима з неволі урятували (М. Нагнибіда); Розмова з папою мала вибавити Євпраксію, визволити (П. Загребельний); Не раз виплутував (прокурор) грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб); — Не раз тебе з біди вивозив (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- вибавити — (від нужди): врятувати; (дитину) випестувати, виховати [V;VII] — врятувати [VI] Словник з творів Івана Франка
- вибавити — ви́бавити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- вибавити — Вибавити. 1. Звільнити (від чогось неприємного, обтяжливого). Вибавте мене вже раз від того неприємного обов'язку держати щороку тут, в тій Високій Палаті, подібногорода промови (Є. Пігуляк... Українська літературна мова на Буковині
- вибавити — -влю, -виш; док.; вибавляти, -яю, -яєш, недок.; вибавлять; перех. 1》 Рятувати кого-небудь або допомагати комусь позбутися чогось неприємного. 2》 Виводити, знищувати (плями). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибавити — ВИ́БАВИТИ див. вибавля́ти. Словник української мови у 20 томах
- вибавити — ВИ́БАВИТИ див. вибавля́ти. Словник української мови в 11 томах
- вибавити — Ви́бавити, -ся см. вибавляти, -ся. Словник української мови Грінченка